Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"

— Що ти сказав йому? Він же, напевно, питав про місце.

Потрібно було думати. Але думати не виходило. Думки в голові носились як боліди формули один, так само швидко, безглуздо і по колу. Часом то одну, то іншу заносило на повороті, і Ярославові починало здаватися, що він упустив якусь дрібницю. Відправити б їх на піт-стоп. А ще краще на металобрухт.

— Та нічого я йому не сказав! Про дракона згадав і все. Більше нічого. У цьому Місті драконів…

— Про якого дракона? — почав звіріти Ярослав.

— Загалом про дракона. Я його спочатку до бібліотеки відправив, але цей ідіот не зрозумів натяку. Я йому говорю про книгу, а він тупо питає про свисток. Ось я й сказав, що поруч має бути дракон. А в решті… Та хоч під землею. Я, здається, йому так і сказав.

Кіого задумався, схоже, він мав схожі проблеми з думками-болідами. Носяться по колу, а користі нуль. Адже це не чемпіонат, величезну пляшку шампанського ніхто не вручить.

— Під землею… — задумливо промовив Ярослав, десь він чув, що вимовлені вголос думки допомагають думати. — Знаєш, цікава ідея. Під землею їх ніхто не побачить. І підібратися можна дуже близько до дракона. Наприклад, до Етля. Він увесь час сидить біля бібліотеки... — в голову Ярослава завітала нова думка, взяла погану мітлу і вимела звідти все зайве. — Кіого, окрім Етля та нашого жовтого в інших драконів Міста є улюблені місця?

— Улюблені місця? — перепитав Кіого, впадаючи у прострацію.

— Так, улюблені місця. Улюблений стовпчик, постамент, камінь, дах будівлі. Місця, де вони стирчать цілодобово. Де їх можна знайти майже завжди, незважаючи на погоду та час.

— Здається, ні, — сумно сказав Кіого.

— Уточни! — гаркнув Ярослав і, спіткнувшись об дажана, що спав на підлозі, галопом помчав до бібліотеки. Йому терміново знадобився план підземель під Етлем. У нього з'явилася стійка підозра, що Етль найдоступніший із усіх драконів, що мешкають у Місті.