Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

50.2. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

50.3. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VІ)

З метою одночасного захисту прав платників та дотримання фіскальних інтересів держави передбачено порядок внесення змін до податкової звітності. Основних шляхів реалізації цієї процедури є три: подання нової декларації з виправленими показниками; надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації; уточнення показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого виявлені помилки.

Подання нової податкової декларації можливе у випадку, коли термін звітування за відповідний період ще не минув. Тоді як звіт платника сприймається остання із наданих декларацій, а санкції за допущені помилки у розрахунках показників раніше наданих звітів за цей же період, що призвели до заниження податкових зобов’язань, не застосовуються.

Уточнюючі розрахунки можуть подаватися за встановленою формою і лише до початку перевірки платника контролюючим органом або після її завершення (але не під час її проведення). Подання такого розрахунку за період, що вже перевірений, зумовлює право податкової служби ініціювати проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

У випадку, якщо неточності, допущені при складанні податкової декларації, мають своїм наслідком заниження податкового зобов’язання, платник повинен разом з їх уточненням самостійно нарахувати і сплатити штраф. Його розмір залежить від обраного варіанта виправлення помилок: 3 % від суми недоплати — у разі подання уточнюючого розрахунку; 5 % від суми недоплати — у разі її відображення у складі декларації, що подається за наступний податковий період. Різниться і порядок сплати: у першому випадку сума недоплати та штраф сплачується до подання уточнюючого розрахунку, а у другому — сума недоплати, збільшена на штраф, відображаються у складі декларації за наступний період з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з певного податку. Отже, вони погашаються у складі даного грошового зобов’язання та у терміни, визначені щодо нього.

Податковим кодексом встановлено обмеження щодо можливості подання уточнюючих розрахунків. Платнику податків заборонено подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок. Дане правило не застосовується до оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Стаття 51. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків — фізичним особам

51.1. Податковий агент зобов’язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

51.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

У коментованій статті визначається обов’язок податкового агента подавати відомості про суми виплачених доходів платникам податків — фізичним особам. Слід зазначити, що обов’язок податкового агента певною мірою похідний від мети та завдань податкових органів, тому в науці податкових агентів умовно вважають представниками податкових органів у взаємовідносинах з платником податків — фізичною особою. Разом із тим податкові агенти не наділені правами податкових органів і зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки. Статтею 18 Кодексу визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Таким обов’язком є і обов’язок подавати у встановлені строки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

На податкових агентах лежить відповідальність за правильне і своєчасне нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету.

Істотною є умова, відповідно до якої обов’язки податкових агентів поширюються лише на суми, що виплачуються ними платникам податків безпосередньо. Джерелом утримання податку можуть бути лише належні платнику податків доходи.

Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платнику податку податковий агент протягом звітного періоду.

Податковий розрахунок подається органу податкової служби за місцезнаходженням податкового агента — юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи за місцем проживання фізичної особи — суб’єкта господарської діяльності — податкового агента.

Податковий розрахунок подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

За рішенням податкового агента, податковий розрахунок подається в електронному вигляді, за умови реєстрації електронного цифрового підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.