Читати книгу - "Чужі скелети"

примара тікала, — Оксана перевела подих. — Як і що далі робити з полоненим, ми не знали. За ті дні, чесно кажу, я вже натішилася видовищем у льосі. Поки він нарешті нам не допоміг — помер одного ранку. Сам, правда-правда…

— Я тобі вірю, — Гараніна таки погладила дівчину по голові, наче маленьку. — Він сам себе вбив. Серце хворе було, з цього все для нього й почалося… Вважайте, нещасний випадок. Можете спати спокійно, на вас гріха немає.

А подумки додала: «Все воно нещасний випадок: і народження Руслана, і його життя. Таке теж трапляється».

Вголос запитала чомусь:

— У вас тут собака є?

— Собака?

— Ну, в лісі без собаки…

— Нема. Для чого — в Олега рушниця є… А собак… Знаєте, собак він боїться. Це з дитинства в нього, казав…

13.

Антон на «Ниві» прокатався до Золотоноші — ще одного містечка на карті України та рідної Черкащини, де він ніколи не був і навряд чи скоро буде.

Там у найближчій аптеці купив потрібних ліків. Там-таки знайшов станцію техобслуговування, домовився за колеса: однієї запаски в багажник Юлиної машини не вистачало, Оксана постаралася і пробила дві шини. Призналася — діяла все ж таки без особливого плану. Бо що робити потім, так до кінця вони з Олегом і не уявляли. Коли вже сюди приїхала сестра того, кого вони вбили, — чекай неприємностей по-любому.

Зрештою, неприємності хоч як сталися. Олег он поранений… Чим усе закінчиться, Сахновський гадки не мав.

Руслан Гаранін, двічі похований, із того світу, не бажаючи заспокоюватись, приносив жителям планети Земля неприємності. Має рацію Юлія. Його могилу треба покропити свяченою водою. А їм обом сходити до святої сповіді. З деяких пір Антон почав відчувати, як змінюється його ставлення до релігії та віри. Може, це такий побічний ефект від кризи середнього віку….

Поки йому ладнали колеса, Сахновський знайшов у Золотоноші банкомат. Не думав, що знадобиться аж стільки готівки, та картка зажди була при собі. Поміркувавши трохи, зняв на тисячу більше, ніж збирався. Цим молодим закоханим месникам у лісі знадобиться навіть така малість.

Поміняти колеса, викинути подалі пістолет, потім їхати додому.

Додому…

Де тепер його дім: київська квартира, тітчин будинок, який, до речі, теж не завадило б висвятити, чи дім, де живе Юлія Гараніна?

Старша сестра мертвого чудовиська.

Жінка, яка проти своєї волі відчинила перед незнайомою людиною стару шафу зі своїми родинними скелетами.

Нічого.

Старенька «Нива» тримала курс на лісництво.

Навіть найдовші дні все одно закінчуються — сонце поволі сідало за верхівки дерев.

Нічого.

Він уже почав життя спочатку. І якщо Юля Гараніна ввійде все ж таки в його нове життя…

Що ж. Значить, у них у шафі відтоді ховатимуться спільні скелети.

Червень-липень 2009 р.

Примітки
1

В українській мові нема буквального відповідника абревіатурі «ОП». Професійний сленг охоронців вироблявся не в Україні й не на базі української мови. Буквальне тлумачення «ОП» — «охраняемая персона» (рос.). Такому ж буквальному перекладу на українську мову це словосполучення не підлягає. — Тут і далі прим. авт.

(обратно) 2

Свята Євангелія від Луки 4:23: «Лікарю, уздоров самого себе!» (пер. митрополита Іларіона).

(обратно) 3

Книга Еклезіястова 1:18: «Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!..» (пер. митрополита Іларіона).

(обратно) 4

Стогній Костянтин — відомий український журналіст, полковник міліції, автор, ведучий та керівник низки телевізійних проектів, у тому числі — пов’язаних із кримінальною тематикою.

(обратно) 5

Травматичний пістолет, стріляє гумовими кулями. Така зброя в Україні продається, та отримати дозвіл на користування нею складно: травматична зброя прирівнюється законодавством до вогнепальної.

(обратно) 6

Йдеться про Чіпку (Ничипора) Варениченка, героя роману класика української літератури Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні».

(обратно)



Оглавление Андрій Кокотюха Чужі скелети   Рік тому. Літо   Частина перша Спадщина   Частина друга Брат знайшовся   Частина третя Лікар рухається   Частина четверта Візит дами   Частина п’ята Учитель свободи   Частина шоста Номер шістнадцять