read-books.club » Фентезі » Непрохані 📚 - Українською

Читати книгу - "Непрохані"

184
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Непрохані" автора Майкл Маршалл Сміт. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 73 74 75 ... 117
Перейти на сторінку:
чого довкола був свідомий. Але ясно було, що чоловік хоче вчинити по-доброму.

— Зі мною все гаразд, — повторила Медисон. — Усе гаразд. Чесно.

— Я… слухай, я маю тебе відвести у найближчий відділок. Давай, ходімо.

— У цьому немає потреби, — Медисон вийшла з машини і всміхнулася чоловіку.

— Я думаю, потреба є. Тільки…

Вона похитала головою.

— Друже, не підкажеш, котра година?

— Що? Майже дванадцята. Але…

— Чудово, — просяяла Медисон. — Дякую за все. Всім друзям рекомендуватиму ваш заклад.

Вона простягнула руку. Спантеличений автоматизмом попередньої відповіді, чоловік мляво її потиснув. Медисон відповіла міцним потиском і пішла геть. На сходах вона обернулася — чоловік стояв на тому самому місці, роздивляючись свою руку. Медисон знала, що за нею він не поженеться. Доти вона й гадки не мала, як легко мати справу з дорослими, коли усвідомлюєш, що вони, власне, тебе бояться. Звісно, мама й тато не бояться власних дітей, хоча й приглядають за ними, бо знають, що ті — некеровані, дикі істоти. І в цьому є сенс, Медисон добре знала, що є. У маленьких дівчаток є власна сила, власне світло. Більшість дорослих цього не помічають — та коли все-таки помічають, не ділитися цією силою важко. Хочеться проводити з ними час, вивчати, пізнавати. Саме цього прагнув той чоловік з Портленда у жовтому авто, так, хоча він не відзначався вправністю. Він гадки не мав, що дівчинка сама може скористатися тим вогником. От би побачити його знову і розказати про все, що вона тепер знає.

Вийшовши з парковки, Медисон рушила до площі з тотемним стовпом і бюветом. Тепер вона багато чого знала, навіть незрозумілі раніше місця з записника прояснилися.


Сім віків життя?

О, звісно ні. Їх, подібно до інших важливих речей, дев'ять.

Минає 9 — час вкоренитися, жити безпечно вгорі чи внизу. 18 — час смикати за нитки. 27 — контролю має бути досить для того, щоб іти до мети. 36 років — зрілість, початок істинної Влади. 45 стають кризовим моментом, якщо не відбулося інтеграції. 54 — вік Сили. 63 — Мудрості. У 72 роки починається новий пошук. 81 — час іти: ми, на відміну від інших, не вмираємо, тож вихід з цього місця теж має бути контрольованим. Складіть цифри, якими записано ці дев'ять віків — 3+6 чи 7+2 — і знову вийде дев'ять. Ось так це число приховане від зору перед самісінькими нашими очима. Трикутник = 180° (1+8+0–9); коло та квадрат — 360°(3+6+0 = 9) — усі правильні геометричні форми зводяться до дев'ятки. Навіть 666 — чи варто говорити тобі, що треба скласти три цифри, а потім скласти цифри їхньої суми?

І це не випадковість. Наша математика вшановує силу дев'ятки. Силу Дев'яток. Проте нині навіть Дев'ятки слабнуть, одухотворяються, самі починають вірити у вигадану ними ж брехню. Ніби ми мусимо обмежити власну силу, приходити у цей світ новонародженими — ховатися, бути деревами в лісі собі подібних.

Та ліси давно вирубують.

Я не впаду разом з ними. Аристотель сказав: «Слабкі прагнуть правосуддя й рівноправ'я; сильні не переймаються ні першим, ні другим». Що трапляється з тими, хто не тримається віри Дев'яток? Хто насмілюється їм суперечити? Ах! — над тими душами, істинно вільними, бажають вони мати владу, судити нас, мов боги.

Святий Фома Аквінський сказав: «За ділами пізнається душа».

Можеш пізнати мою за моїми ділами.

Ліхтенберг сказав: «Ми уявляємо, що вільні у своїх діях, так само як уві сні вважаємо знайомим місце, куди, понад сумнів, потрапили вперше».

Тобі снюся я.

Оберігаю тебе щомиті.

Спрямовую руку твою.


На площі Медисон помітила своє віддзеркалення у вітрині та здивувалася тому, яка вона маленька. Вона довго дивилася на себе, пригадуючи день, коли вони з мамою купили це пальто. Як вони побачили його, як разом обходили так і сяк, розуміючи, що річ дуже дорога, але без неї життя їхнє не буде повним. Медисон не просила, вона знала, що рішення про екстравагантну, імпульсивну витрату мама має прийняти самотужки, бо тільки так воно потішить її розуміння крутого материнства — на відміну від прохання, відкритого чи прихованого, з боку доньки. Медисон тоді не розуміла, що знає про це, але вона знала.

Вони вийшли з магазину і пішли по інших крамницях, шукаючи інші речі, але водночас не шукаючи уже нічого, і Медді знала, що коли мовчатиме і гарно поводитиметься, то вони повернуться у дорогий магазин по те пальто.

І вони повернулися.

Тепер Медисон нарешті зрозуміла, звідки знала у той день, як домогтися свого, і звідки знала це в інші дні. Щось у ній завжди знало, як володарювати над іншими, як непомітно отримувати від них те, чого бажалося. І хтось у ній жив уже тоді.

Він завжди у ній жив.


На площі було приємно, але й близько не так, як уночі. Хоча вдень людей побільшало, здавалося, що їх менше. Можливо, через те, що це були інші люди. Не безпритульні, а туристи, які не збиралися затримуватись. Вони фотографували, але не бачили, вважали, ніби місце належить їм — а не навпаки.

Втім, знайшовся один відмінний від інших. Медді вже півгодини тихенько пила свій американо зі «Старбаксу» в куточку, коли на тому боці вулиці зупинився бездоріжник. З нього з'явився чоловік і рушив просто до площі, не зважаючи на рух

1 ... 73 74 75 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Непрохані», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Непрохані"