Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Я можу відновити текст, — сказав Мікаель. — Нам з Малін потрібно буде пройтися по книжці, не пропускаючи ані рядка, і заповнити посилання, що їх бракувало, щоб ніщо не залишилося недомовленим. Головним чином потрібно просто йти шляхом, наміченим у записах Даґа, але в розділах п’ятому і шостому, які побудовані здебільшого на інтерв’ю, взятих Міа, у нас залишаються нерозв’язані проблеми, бо тут ми іноді просто не знаємо, з яких це взято джерел. Але я вважаю, що як першоджерелом ми можемо користуватись її дисертацією.

— У нас немає останнього розділу.

— Вірно. Але в мене є Даґові начерки, і ми з ним стільки разів їх обговорювали, що я точно знаю хід його думок. Я пропоную просто зробити загальне резюме і поставити його як післямову, в якій я опишу його погляди.

— Гаразд. Але чи не вийде так, що ми припишемо йому власні думки?

— Цього не станеться. Я напишу розділ від свого імені і поставлю під ним підпис. Буде цілком зрозуміло, що це пишу я, а не він. Я розповім, чому він почав роботу над цією книгою і що він був за людина, а наостанку наведу те, що він говорив під час наших розмов — за останні місяці їх було не менше десяти. Багато що я можу процитувати з його власних начерків. По-моєму, це буде непоганий матеріал.

— Чорт забирай! Зараз мені більше, ніж коли-небудь раніше, хочеться опублікувати цю книгу, — сказала Еріка.

Мікаель кивнув. Він чудово розумів, про що вона думає.

Еріка Берґер поклала на стіл окуляри для читання і похитала головою. Вона встала, налила дві філіжанки кави з термоса і сіла навпроти Мікаеля.

— У нас з Крістером є приблизний план наступного числа. Ми візьмемо дві статті, призначені для подальших чисел, і додамо тексти наших незалежних журналістів. Але це все одно буде безглузде число без певної теми.

Вони помовчали.

— Ти слухав новини?

Мікаель заперечливо похитав головою.

— Ні. Я і так наперед знаю, що вони скажуть.

— В усіх новинах це вбивство — головна тема. На другому місці — добірка з центру.

— Тобто більше нічого в країні не відбувалося.

— Поліція ще не назвала імен Даґа й Міа. Їх називають працюючою парою. І поки не кажуть, що це ти їх знайшов.

— Думаю, поліція зробить усе, щоб приховати цей факт. В усякому разі, для нас це вигідно.

— Навіщо поліції це приховувати?

— Для того, що поліція взагалі не любить зв’язуватися із ЗМІ. Для неї це цирк. Я досить відома людина, і тому поліція тільки рада, що ніхто не знає, що це я їх знайшов. Думаю, що скоро — сьогодні вночі або завтра вранці — про це стане відомо.

— У такі молоді роки і стільки цинізму!

— Не такі вже ми з тобою молоді, Ріккі. Я це відчув, коли мене допитувала та жінка з поліції. Вона здалася мені схожою на студентку.

Еріка невесело засміялася. Їй вдалося поспати вночі кілька годин, але зараз вона вже відчувала втому. А скоро їй доведеться постати перед публікою в ролі головного редактора однієї з найбільших в країні газет. Ні, досить відкладати, час уже поділитися цією новиною з Мікаелем.

— Недавно телефонував Хенрі Кортес. Він повідомив, що слідчий на прізвище Екстрьом збирав о третій годині щось на кшталт прес-конференції.

— Ріхард Екстрьом?

— Так. Ти його знаєш?

— Він учинив цілком політично. ЗМІ гарантовано влаштують цирк. Адже вбиті не якісь там ринкові торговці з глушини. Ця справа не може не викликати великого галасу.

— За його словами, поліція вже напала на слід і сподівається незабаром розкрити справу. Але загалом і в цілому він не сказав нічого. Зате журналістів на прес-конференції зібралася повнісінька зала.

Мікаель тільки знизав плечима і провів рукою по очах.

— Я ніяк не можу забути образ мертвої Міа, він так і стоїть у мене перед очима. Чортзна-що! Я ж тільки недавно з ними познайомився.

Еріка похмуро кивнула:

— Поживемо — побачимо. Я впевнена, це який-небудь бісів псих…

— Не знаю, не знаю. Я тут думав про це весь день.

— Що ти маєш на увазі?

— У Міа стріляли збоку. Я бачив у неї вхідний отвір кулі збоку на шиї і вихідний у лобі. Даґові вистрілили прямо в лоб, і куля вийшла через потилицю. Наскільки я зрозумів, було зроблено всього два постріли. Не схоже на роботу божевільного.

Еріка задумливо подивилась на Мікаеля:

— Що ти цим хочеш сказати?

— А якщо це був не божевільний, значить, має бути якийсь мотив. І чим більше я над цим думаю, тим більше мені здається, що цей манускрипт дуже добре підходить як мотив.

Мікаель показав на пачку паперів, що лежала на столі перед Ерікою. Еріка перевела погляд туди, потім вони подивились одне на одного.

— Це не обов’язково повинно мати відношення до самої книги. Можливо, вони дуже далеко зайшли в своїх розслідуваннях і їм вдалося… Не знаю… Але хтось міг відчути, що йому загрожує небезпека.

— І найняти кілера. В американських фільмах так і буває, Мікке. У книзі йдеться про тих, хто користується послугами повій, перелічуються імена поліцейських, політиків, журналістів… Що ж, це означає, хтось із них убив Даґа й Міа?

— Не знаю, Ріккі. Але ми планували за три тижні надрукувати найбільш убивчий матеріал про постачання секс-рабинь, який будь-коли публікувався в Швеції.

Тут у двері заглянула Малін Ерікссон і повідомила, що прийшов кримінальний інспектор Ян Бубланськи і хоче поговорити з Мікаелем Блумквістом.

Привітавшись за руку з Ерікою Берґер і Мікаелем Блумквістом, Бубланськи всівся в третє крісло біля столу, розташованого перед вікном. Уважно подивившись на Мікаеля Блумквіста, він відзначив його запалі очі і відрослу за добу щетину.

— З’явилося щось нове? — спитав Мікаель Блумквіст.

— Можливо. Наскільки мені відомо, це ви знайшли в Енскеді вбитих і викликали поліцію.

Мікаель утомлено кивнув.

— Я знаю, що ви ще вночі відповідали на питання чергового слідчого, але хотілося б уточнити деякі деталі.

— Що вас цікавить?

— Чому ви такої пізньої пори приїхали до Свенссона і Берґман?

— Це вже не деталь, а цілий роман, — утомлено посміхнувся Мікаель. — Я був у гостях у сестри на званому обіді, вона живе в районі новобудов. Даґ Свенссон зателефонував мені на мобільник і сказав, що не зможе, як ми з ним домовлялися, зайти до редакції у Великий четвер, тобто сьогодні. Він збирався занести туди фотографії для Крістера Мальма. Річ