Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

У Зейнсвілі він пильно спостерігав за діями тих, кому дозволяв виходити на сцену, і дійшов висновку, що головна запорука виживання в суспільстві — це самоконтроль. Без чітких норм поведінки їхнє життя обернеться на хаос, а це — небезпечно. Артур збагнув, що жорсткі правила виправного закладу насправді вплинули на весь їхній гурт позитивно. Постійне побоювання скотитися до Зони-1 чи Зони-2 змушувало навіть найбільших бунтівників опановувати себе. Необхідно буде запровадити схожу систему, коли вони почнуть жити окремо.

Артур обговорив із Рейдженом ідею розробити загальний кодекс поведінки.

— Хтось із наших зв’язався з непутящими жінками, — пояснював Артур. — І ось, маєш — ті двоє жінок із округу Пікавей нас обмовили, і ми потрапили до в’язниці за зґвалтування, до яких не маємо стосунку. Таке нізащо не повинно повторитись.

— І шчо ти пропонуєш робити, аби тсього уникнути?

Артур почав міряти кімнату кроками.

— Зазвичай я можу завадити будь-кому з наших вийти на сцену. А ще я помітив твою здатність зіштовхувати інших зі сцени, коли вони особливо вразливі — у мить переходу в зовнішній світ. Удвох ми могли б утримувати контроль над свідомістю. Я вирішив, що деяких небажаних персон слід назавжди позбавити права виходити на сцену, а решта з нас повинна буде дотримуватися певного кодексу поведінки. Ми всі — наче одна сім’я. І ми мусимо суворо дотримуватися правил. Один-єдиний переступ — і порушника буде зараховано до категорії небажаних персон.

Рейджен схвалив його план, тож Артур ознайомив усіх із переліком правил.

ПРАВИЛО ПЕРШЕ: ніколи не брехати. Усе життя їх незаслужено називали патологічними брехунами, бо вони заперечували свою причетність до сказаного чи зробленого кимось із інших.

ПРАВИЛО ДРУГЕ: ґречно ставитися до жінок та дітей. Не використовувати в їхній присутності нецензурну лексику й дотримуватися правил етикету — наприклад, відчиняти перед ними двері. Наймолодші члени «сім’ї» повинні чемно поводитися за столом: сидіти рівненько, застеливши коліна серветкою. Жінок і малят необхідно захищати будь-якою ціною, тому кожен, хто побачить, як кривдять безпорадних, зобов’язаний негайно зійти зі сцени, поступившись місцем Рейдженові, котрий усе владнає. (Якщо ж у небезпеку потрапляє безпосередньо хто-небудь із членів «сім’ї», то Рейджен з’являється на сцені автоматично.)

ПРАВИЛО ТРЕТЄ: дотримуватись целібату. Ніхто з особистостей більше не повинен давати ані найменшої підстави звинуватити їх у зґвалтуванні.

ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ: присвячувати весь вільний час самовдосконаленню. Не годиться марнувати на комікси чи телевізор час, який можна використати на самоосвіту в тій царині, яка їм найбільше до вподоби.

ПРАВИЛО П’ЯТЕ: шанувати право кожного члена «сім’ї» на приватну власність. Особливо в тому, що стосується торгівлі живописом. Будь-кому дозволяється продавати анонімні роботи чи полотна з підписами «Біллі» та «Мілліган». Одначе картини, намальовані й підписані Алленом, Томмі або Денні, вважаються їхнім особистим майном, яке більше ніхто не сміє продавати.

Кожен, хто порушить бодай один із цих пунктів, назавжди втратить право виходити на сцену і скнітиме в темряві з рештою небажаних персон.

Рейджен замислився, а тоді запитав:

— А хто є тсі, як ти їх кличеш, «небажані персони»?

— Філіп і Кевін. Цим двом заборонено з’являтися на сцені. Вони, без сумніву, мізантропи, схильні до порушення закону.

— А як шчодо Томмі? Він теж є… теє… мізантроп.

— Так, — погодився Артур, — але недоброзичливість Томмі корисна. Деякі з молодшеньких настільки покірні, що ладні навіть заподіяти собі шкоду, якщо їм звелить перший-ліпший незнайомець. Допоки Томмі не порушує кодекс поведінки й не застосовує свої здібності з відмикання замків зі злочинною метою, він може бувати на сцені. Але час від часу я його смикатиму за повідок, аби не забував, що ми його пильнуємо.

— А шчо буде зі мною? — запитав Рейджен. — Я є злочинетсь, я є мізантроп, і я схильний до жорстокості.

— Доведеться припинити порушувати закон, — відповів Артур. — Більше жодних злочинів, навіть легких, хоч би якою була причина.

— Зрозумій, Артуре, — почав Рейджен, — я опинитись у такій ситуатсії можу, шчо порятує тілько злочин. Коли на кону виживання — закон уже по тсимбалах.

Артур склав пучки пальців докупи й замислився над тим, що сказав Рейджен. Тоді кивнув.

— Добре, зробимо для тебе виняток. Оскільки твоя могутність нам знадобиться, ти єдиний матимеш право застосовувати силу проти сторонніх, але тільки задля самооборони чи захисту жінок і дітей. Тобі як захиснику «сім’ї» дозволятиметься скоювати злочини, якщо це буде вкрай необхідно для виживання, але гляди, щоб при цьому не було жертв.

— Тсі правила я приймаю, — м’яко сказав Рейджен. — Але май на увазі, шчо тся система не завжди пратсюватиме гладко. Буремні часи трапляються, і тоді хтось краде час, і ні ти, ні я, ні Аллен гадки не маємо, шчо відбувається.

— Твоя правда, — мовив Артур. — Але нам залишається тільки давати раду своєму життю настільки добре, наскільки це можливо в нашому становищі. Треба буде підтримувати злагоду в «сім’ї», і тоді, можливо, вийде уникнути чергового приходу буремних часів.

— Ох