Читати книгу - "Оповідь Служниці"

Устаючи, я чую чорний фургон. Чую його, перш ніж побачити. Злитий із темрявою, він виникає із власного звуку, наче згусток ночі. Звертає до воріт, зупиняється. Я розрізняю біле око, два крила. Напевно, фарба фосфоресцентна. Двоє чоловіків відділяються від його силуету, піднімаються до переднього входу, дзвонять у двері. Я чую дзвін, дін-дон, наче привид дистриб’юторки косметики в коридорі.

Отже, найгірше вже близько.

Я змарнувала час. Варто було взяти все у свої руки, поки була можливість. Слід було вкрасти ніж із кухні, якось дістати ножиці для шиття.

А були ж іще садові ножиці, спиці для в’язання — світ повен зброї, якщо шукаєш її. Варто було звернути на це увагу.

Але вже пізно про це думати, їхні ноги вже на брудно-рожевому килимі сходів; важкий приглушений крок, пульсування в чолі. Я стою спиною до вікна.

Чекаю на незнайомця, але двері різко відчиняє Нік, вмикає світло. Я не можу цього зрозуміти, хіба що він — один із них. Завжди була така ймовірність. Нік — приватне Око. Брудну роботу роблять брудні люди.

Ах ти гівнюк, думаю я. Відкриваю рота, щоб це сказати, але він підходить близько до мене, шепоче:

— Усе гаразд, це Мейдей. Іди з ними.

Він називає мене справжнім іменем. Це мало щось означати?

— З ними? — перепитую я і бачу, що за ним стоять двоє чоловіків, верхнє світло в коридорі перетворює їхні голови на черепи. — Ти здурів.

Підозра ширяє над ним у повітрі, темний янгол попереджує мене. Я його майже бачу. Чого б йому не знати про Мейдей? Усі Очі мусять про це знати: вони вичавили, вибили, викрутили це вже зі стількох тіл, стількох вуст.

— Вір мені, — каже він, та це саме собою ніколи не було оберегом, не давало жодних гарантій.

Але я чіпляюся за нього, за його пропозицію. Це все, що мені лишилося.

Один попереду, один позаду, вони супроводжують мене вниз сходами. У них спокійний крок, горить світло. Попри страх, яке ж це все звичне. Зі свого місця я бачу годинник. Якогось конкретного часу він не показує.

Нік уже не з нами. Він міг спуститися задніми сходами, щоб його не побачили.

Серена Джой стоїть у коридорі під дзеркалом, дивиться вгору з недовірою. Командор за нею, двері до вітальні відчинені. Його волосся дуже сиве. Він має стривожений і безпорадний вигляд, але вже відсторонюється від мене, відступається. Чим би я для нього не була, на цьому етапі я ще й катастрофа. Вони безсумнівно сварилися через мене, вона, напевно, влаштувала йому пекло. Мене досі вистачає на те, щоб пошкодувати його. Мойрина правда, я зануда.

— Що вона зробила? — питає Серена Джой. То це не вона викликала їх. Що б вона не припасла для мене, то було особисте.

— Не можемо сказати, мем, — відповідає той, що йде попереду. — Вибачте.

— Я маю побачити ваш допуск, — каже Командор. — Ви маєте ордер?

Я могла б закричати, упасти на поручні, відкинути гідність. Могла б зупинити їх, хоча б на мить. Якщо вони справжні — залишаться, ні — втечуть. Залишать мене тут.

— Він нам не зовсім потрібен, сер, але все гаразд, — знову каже перший. — Порушення державної таємниці.

Командор кладе руку на голову. Що я казала, кому, і хто з його ворогів дізнався? Можливо, він тепер неблагонадійний. Я над ним, дивлюся вниз — він зсихається. Серед них уже проводилися чистки, і ще будуть. Серена Джой блідне.

— Сучка, — каже вона. — Після всього, що він для тебе зробив.

Кора з Ритою прибігають із кухні. Кора починає плакати. Я була її надією, та підвела її. Тепер вона завжди буде бездітною.

Фургон чекає біля будинку, його подвійні двері відчинені. Двоє чоловіків, тепер обабіч, притримують мене під лікті, допомагаючи сісти всередину. Чи це мій кінець, чи новий початок — не знаю. Я віддалася в руки незнайомців, бо не можу цьому зарадити.

Тож я роблю крок у темряву всередині; або ж — у світло.

Історичні коментарі

Історичні коментарі до «Оповіді Служниці»

Частковий запис засідання Дванадцятого симпозіуму Гілеадських студій, проведених у рамках з’їзду Міжнародної історичної асоціації, що відбувся в Денейському університеті, Нунавіт, 25 липня 2195 року.

Головуюча: професор Маріанна Півмісяць, кафедра антропології європеоїдів, Денейський університет, Нунавіт.

Головний доповідач: професор Джеймс Дарсі Піксото, директор Архіву двадцятого та двадцять першого століття, Кембриджський університет, Англія.

ПІВМІСЯЦЬ:

Я рада вітати вас усіх нині тут. Мені дуже приємно бачити, що стільки людей прийшли послухати, упевнена, надзвичайно захопливу й цінну промову професора Піксото. Ми в Асоціації вивчення Гілеаду вважаємо, що цей період цілком виправдовує подальші дослідження, адже саме він, зрештою, відповідає за зміни у світовій мапі, особливо — на цій півкулі.

Але перш ніж ми продовжимо, кілька оголошень. Риболовна експедиція вирушить завтра, як і планувалося, ті з вас, хто не має якісних дощовиків та репеленту, можуть придбати їх за номінальну платню під час реєстрації. Прогулянка на природі та Вуличні костюмовані співи було перенесено на післязавтра, бо наш непогрішимий професор Джонні Бігаючий Пес запевнив, що погода має покращитися.

Дозвольте нагадати вам про інші події, які Асоціація вивчення Гілеаду пропонує вам на цьому з’їзді в рамках Дванадцятого симпозіуму. Завтра по обіді професор Гопал Чатерджі з кафедри західної філософії Бародського університету, Індія, виголосить доповідь «Елементи Крішни та Калі у державній релігії періоду раннього Гілеаду», а в четвер вранці відбудеться презентація професора Сиглінди ван Бурен з кафедри військової історії університету Сан-Антоніо, республіка Техас. Професор ван Бурен проведе для нас безперечно захопливу ілюстровану лекцію на тему «Варшавська тактика: методика оточення міських центрів у Гілеадських громадянських війнах». Упевнена, ми всі радо її відвідаємо.

Також маю нагадати нашому головному доповідачеві (хоча й упевнена, що це не обов’язково) дотримуватися графіка, адже потрібно залишити час для запитань, і я переконана, що ніхто не хоче пропустити обід, як це вийшло вчора. (Сміх.)

Професор Піксото навряд чи потребує представлення, бо добре нам відомий, якщо не особисто, то через свої численні публікації. Серед них: «Законодавство, що регулює предмети розкоші крізь віки: аналіз документів» та відоме дослідження: «Іран та Гілеад: дві монотеократії кінця двадцятого століття крізь призму щоденників». Ви всі знаєте, що він