Читати книгу - "Серця трьох"

— То телефоністка, — відповів Паркер, намагаючись спинити потік її слів.

— Мене не цікавить її ім’я, — не вгавала Цариця. — Я не можу дозволити, щоб у домі, крім мене, була ще якась жінка. Нехай вона йде собі геть!

Паркер ще більше випростався й став ще величніший. Тоді Цариці спало щось нове на думку. Мабуть, вона помилилась, і цей поважний джентльмен займає вище місце, ніж вона гадала, серед тутешніх менших царів. Мабуть, він майже такий, як і Френк, а вона поводиться з ним, як із нижчим, багато нижчим від її чоловіка.

Цариця вхопила Паркера за руку, не помічаючи, що він опирається, посадовила на канапу й сама сіла поруч із ним. Остаточно спантеличивши старого, вона взяла з коробки кілька цукерок і почала пригощати його ними, запихаючи йому в рота по одній, скоро тільки він хотів щось сказати.

— Слухайте, — спитала вона, вже мало не задушивши Паркера, — хіба ж у вашій країні заведено багатоженство?

Почувши таке відверте запитання, Паркер мало не вдавився шоколадом.

— О, я знаю, що означає це слово, — запевнила Цариця. — Отож і питаю: невже у вас чоловіки мають по кілька жінок?

— У цьому домі, крім вас, мадам, і служниць, немає іншої жінки, — нарешті спромігся вимовити Паркер. — Голос, що ви чули, належить жінці, яка сидить за багато миль звідси; вона до ваших послуг, як і до послуг кожного, хто захоче говорити телефоном.

— Вона рабиня таємниці? — спитала Цариця, починаючи поволі розуміти, в чому річ.

— Так, — відповів Паркер, — вона рабиня телефону.

— Летючої розмови?

— Так, мадам, хай буде летючої розмови. — Паркер у розпачі шукав виходу із становища, в якому йому зроду не доводилось бувати. — Ходімо, я покажу вам, мадам. Ви можете розпоряджатись цією рабинею летючої розмови і вдень і вночі. Якщо вам завгодно, рабиня допоможе вам поговорити з вашим чоловіком, містером Морганом…

— Як, зараз?

Паркер кивнув головою, підвівся з канапи й підійшов до телефону.

— Насамперед ви поговорите з рабинею, — повчав він Царицю. — Як тільки ви візьмете трубку й прикладете до вуха, рабиня озветься до вас. Рабині завжди озиваються однаково. Вона спитає: «Номер?» Або: «Номер? Номер?» Іноді вона буває страшенно люта. Коли рабиня спитає: «Номер?» — то ви скажете їй: Едістоун, дванадцять дев’яносто два. Після чого рабиня повторить: «Едістоун, дванадцять дев’яносто два», а ви відповісте: «Так, будь ласка».

— Я повинна сказати рабині: «Будь ласка»? — здивувалась Цариця.

— Так, мадам. Бо рабині летючої розмови — незвичайні рабині. Я вже немолода людина, а за все своє життя ніколи не бачив телефоністки. Потім, через секунду, інша рабиня, що сидить за багато миль від першої, скаже вам: «Це Едістоун, дванадцять дев’яносто два», а ви скажете: «Я місіс Морган і хочу поговорити з містером Морганом. Biн повинен бути в конторі містера Бескома». А далі ви почекаєте півхвилини або хвилину, після чого містер Морган почне з вами розмову.

— За багато й багато миль звідси?

— Так, мадам, і буде чути, ніби він сидить у сусідній кімнаті. А коли містер Морган скаже: «Бувай здорова», — ви скажете: «На все краще», — і повісите трубку ось так.

Вона зробила все, що їй казав Паркер. Дві рабині скорились чарівному номерові, а Френк розмовляв і сміявся з нею, просив не сумувати і обіцяв бути вдома не пізніш як о п’ятій.

Протягом цілого дня Френк був дуже заклопотаний.

— У вас є якийсь запеклий таємний ворог, — знову й знову казав Беском, а Френк тільки хитав головою, не мігши здогадатися, хто б то був.

— Ви ж дивіться: на біржі скрізь спокійно, де не йдеться про акції, пов’язані з вами. Ось вам акції «Фріско». Жодні причини й жодні домисли не можуть пояснити, чого вони так падають. І зважте, всі ваші акції падають. Компанія «Нью-Йорк, Вермонт і Конектікат» виплачувала останні чотири квартали по п’ятнадцять відсотків дивідендів, і її акції були міцні, як Гібралтар. А тепер вони падають і падають. Те саме з акціями «Монтана Лоуд», мідних копалень Долини Смерті, «Імперіел Тангстен» і «Північно-Західної електричної». А взяти акції «Аляска Тродуел»? Вони були надійні, як скеля. А отже, й на них почався наступ, але учора надвечір. До закриття біржі вони впали на вісім пунктів, а сьогодні — на шістнадцять. І так усі акції, де є ваш капітал. А інших це не стосується. Інші стоять міцно.

— Але ж акції «Темпіко петролеум» не падають, — зауважив Френк, — а в них я зацікавлений найбільше.

Беском у розпачі знизав плечима.

— І ви певні, що не можете подумати ні на кого і не знаєте, який ворог може все це робити?

— Їй-богу, ні, Бескоме! Не можу ні на кого подумати. Я не можу мати ворогів, хоч би тому, що після батькової смерті я не брався до справ. Єдине, що мене цікавило, «Темпіко», а вони якраз стоять добре. — Він підійшов до телеграфного апарата. — Ось, продано ще п’ятсот акцій на півпункта вище, ніж досі.

— І все-таки хтось змагається з вами, — не здавався Беском. — Це ясно, як божий день. Я проглянув звіти тих підприємств, які вам щойно називав. Факти в них підроблено, щоправда, тонко й хитро, але підроблено, щоб складалося погане враження. Чому, наприклад, «Північно-Західна електрична» припинила видавати дивіденди? Чому звіт Малені про роботу «Монтана Лоуд» складений у таких сумних тонах? Не згадуватиму вже про інші тенденційно складені звіти. Та тільки чим же поясните ви таку безупинну гру на зниження? Для мене ясно. Це похід проти вас, і не випадковий. Його підготовано повільно й старанно. І вороги кинуться на вас після перших же чуток про війну, після першого великого страйку або першої фінансової паніки, тобто після першої ж події, яка захитає весь грошовий ринок.

Подивіться, в якому ви тепер становищі: акції всіх підприємств, крім ваших, стоять міцно. Я весь час сплачував різницю в курсі. Але значну частину ваших додаткових фондів уже витрачено. А різниця раз у раз збільшується. Цим не можна нехтувати. Це може призвести до краху. Становище дуже скрутне.

— Але в нас є «Темпіко петролеум», тут нам ще всміхнеться щастя. Його акцій вистачить покрити будь-яку різницю, — сказав Френк. — Правда, я дуже не хотів би продавати їх, — додав він.

— Ми повинні враховувати можливість революції в Мексіці та й поблажливість нашого уряду, — похитав головою Беском. — Якщо вже дійдеться до «Темпіко петролеум» і під той час там почнеться заколот, вам буде край. А проте, — підсумував Беском, — я не бачу іншого шляху. Треба продавати акції «Темпіко петролеум». Ви знаєте,