Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

Статура — 0,54 (юний організм, що розвивається)

Сила — 0,35 (молода дівчина)

Спритність — 0,75 (юний організм)

Витривалість — 0,70 (відсутність шкідливих звичок)

Інтелект — 0,39 (незакінчена середня освіта, відсутність бажання вчитися)

Мудрість — 0,14 (відсутність життєвого досвіду)

Харизма — 0,81 (дуже приваблива дівчина)

Особливі вміння:

Очисний дотик 1-го рівня (Активується при роботі в парі з Вартовим)

Ментальний захист 1-го рівня

Вільних очок характеристики «5+5 бонусних»

Картина маслом... Молода, витривала, гарна і дурна... ммм... не надто розумна, через відсутність набитих гуль на життєвій стежині.

Ну, то таке. З часом минеться. А зараз треба думати, як це щастя максимально захистити. Щоб не втратити у першому ж зіткненні з демонами. І варіант лише один — збільшувати ментальний захист до 0,2. Плюс — залишок у життєву енергію.

Шпилька Лідія

Рівень — 1

Життєва енергія — 58

Статура — 0,58 (юний організм у процесі формування)

Сила — 0,35 (молода дівчина)

Спритність — 0,75 (юний організм)

Витривалість — 0,70 (відсутність шкідливих звичок)

Інтелект — 0,39 (незакінчена середня освіта)

Мудрість — 0,2 (підвищена готовність до навчання)

Харизма — 0,81 (дуже приваблива дівчина)

Особливі вміння:

Очисне торкання 1-го рівня (Активується при роботі в парі зі Вартовим)

Ментальний захист 2-го рівня

Ну хоч щось…

— Вау! — закліпала Ліда. — Не знаю, що ви зробили, але в мене таке відчуття, ніби я тільки-но здала на максимальний бал все ЗНО. І це мені сподобалося. Навіть у школу потягнуло. Там же, напевно, вчителі щось нове та цікаве розповідають?

— А от не треба було втікати з уроків…

— Ні, — замахала руками дівчисько. — Ви не розумієте. Мені вперше у житті захотілося піти до школи. Точніше, класу так з сьомого. Пергидрит твій манганат! Як каже наша хімічка. Оце вштирило...

— Якщо хочеш, біжи… На третій урок ще встигнеш. Продовжимо після занять.

— Ні, — хитнула головою Ліда. — Тяга до знань — це чудово… мабуть. Сподіватимемося, що вона й до завтра не пропаде. Тим паче, коли в моїх характеристиках такий цікавий запис з'явився. Дядьку Михайле… А що буде, як вливати всі пункти тільки в Інтелект та Мудрість, то я професором стану? Навіть школу не закінчивши?

— Теоретично...

— Так, ну на фіг… — фиркнуло дівчисько. — Ви там… це… коли все необхідне закриєте, зливайте зайве у харизму. Хочу бути найгарнішою. До речі… — продовжила швидше, ніж я встиг вклинитися. — А як ці пункти розвитку заробляти? Дуже складно?

— Пункти ти отримуватимеш при підвищенні рівня. А для цього треба заробляти досвід.

— То чого ми сидимо? Ходімо, заробимо щось. Самі вони до нас не прийдуть.

— Так… Треба… — кивнув я. — Хоч би для того, щоб подивитись на тебе у ділі.

— Я готова. А що робити?

— Нічого особливого. Ми підемо гуляти. Твоє завдання триматися від мене метрів за десять-п'ятнадцять. Обов'язкова умова: ти маєш тримати руки так, щоб вони весь час були повернуті до мене долонями. Спробуй…

Ліда спершу розвела руки в сторони, ніби намагалася злетіти. Потім, зрозуміла, що так ходити вулицями буде не надто зручно і приклала руки до грудей, таким жестом, ніби намагалася щось відштовхнути від себе. Посиділа так хвилину, потім усміхнулася і приклала долоні до вух, зображуючи Чебурашку.

— Ну так… більш-менш, — схвалив я її потуги. — Певна схожість прослідковується.

— Жартую я, — почервоніло дівчисько.

— Не переймайся. Перевага твого віку в тому, що як би ти не кривлялася, оточення сприйме це цілком нормально і з розумінням. А для нас це найважливіше. Чим природніше усе відбуватиметься — тим більший улов. Ну, що? Уперед? Як то кажуть, за орденами?

— Угу… — буркнула Ліда. — Або груди в хрестах, або голова в кущах...

Вийшовши на вулицю, ми розійшлися по протилежних тротуарах і неквапливо рушили в бік центру. Ліда то корчила страшні пики, мабуть, так вона собі уявляла секретного агента на завданні, то пирскала сміхом і зображала Чебурашку. Нехай пустує, звикне, втягнеться, заспокоїться. Головне — схема працювала. І це відчув не лише я.