Читати книгу - "Врятуй мене, якщо зможеш, Ольга Християнчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У гостях ми затримуємось довго. На годиннику четверта, коли ми прощаємось і йдемо додому. Скоро з роботи прийде наш тато і потрібно ще приготувати йому щось смачненьке.
Проходить п’ять хвилин після того, як ми заходимо до квартири, раптом чую дзвінок у двері. Уявлення не маю, хто це може бути. Залишаю Соню у дитячій і іду відчиняти.
- Сюрприз! – радісна Аліса вривається у коридор з рожевою валізою на коліщатках.
Широко розкриваю очі від подиву. Не очікувала на її приїзд. До нас нерішуче підходить Соня і перелякано дивиться на худу біляву тьотю. Та активно нахиляється до дитини і сюсюкається з нею.
- Ми чекали тебе в неділю, разом з батьками, - коментую, не знаючи, що ще сказати.
- Захотілось приїхати раніше, - упевнено говорить не відводячи уваги від моєї доньки. – Трохи у вас погостюю. Ви ж не проти?
Запитання лишаю без відповіді. Мені то байдуже, а от Давид навряд чи зрадіє такій новині.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Врятуй мене, якщо зможеш, Ольга Християнчук», після закриття браузера.
