Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

— Еріеле, я не можу дозволити іншим людям потрапити в пастку. Це буде програш для країни. Як бачиш… такою є ціна порятунку держави. Такою є гра, в яку втягнула мене ти. Хочеш, щоб я не їхав і не ризикував собою? Накажи мені і я виконаю. Але май на увазі, що або я виходжу з гри разом з тобою, або... повторюся, я не можу послати туди інших людей, які загинуть. Ніхто, крім мене, не встановить захист, який зможе стримати ворога. То яке твоє рішення?

Чи чекала я на щось подібне? Мене вчили битися не на полі бою. У палаці були свої небезпеки, до яких я була готова. Але щодо… справжньої війни… Причому я все одно не була впевнена, що графу слід туди їхати.

— Мені не подобається, що ти їдеш туди сам. Люди принцеси, які нібито десь зустрінуть…

— Еріеле! Твій вибір? – наполягав чоловік.

Я мовчала, не знаючи, що відповісти. Граф сумно посміхнувся і торкнувся долонею моєї щоки.

— Не бійся. Я повернуся живим до нашого весілля, - від його слів стало зовсім гірко.

Але коли він торкнувся своїм обпалюючим поцілунком моїх губ, я піддалася на його умовляння, як би не було боляче від усвідомлення того, що він бачить у мені лише свою померлу дружину.