Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

То буде ще й мітка? Сніжана вирішила підкоритися. Зі своїм законом у чужий монастир не сунься. Тремтячими пальцями (давалося взнаки неабияке хвилювання) розстебнула гачки до середини блузи, щоб була можливість стягнути тканину з плеча. Зраділа подумки, що Крапля Арата тепер не висить у неї на шиї, а захована в бюстьє, і Тельмар не побачить артефакт. Їй не хотілося б питань з приводу Краплі ще й від нього.

Як тільки плече достатньо оголилося, цілитель досить безцеремонно підштовхнув Сніжану в стовп світла. Очі різонуло від яскравих сполохів. Навіть сльози виступили. Але за кілька секунд біль минув. Навколишній світ постав в дивному сюрреалістичному блакитному кольорі. У голові залунала музика. Віолончель співала низько і трохи тривожно, ніби попереджала про серйозність того, що відбувається.

— Зараз ти побачиш слова клятви прямо перед собою, — голос Тельмара долинув ніби звідкись здалеку. — Вимовляй їх чітко і голосно.

Сніжана зробила пару глибоких вдихів, пропускаючи синє в'язке світло глибоко в легені, і перший рядок клятви спалахнув перед очима.

Перед ликом пресвятого все-Творця та ликами інших богів присягаюся…

Вона вимовила слова й оглухла від гуркоту, який кілька разів прокотився по залі: присягаюся… присягаюся… присягаюся…

…світлою пам'яттю безневинних душ, загиблих не отримавши допомоги цілителів, присягаюся…

Віолончель заспівала ще голосніше, пронизливо повторюючи луну: присягаюся… присягаюся… присягаюся…

…Присягаюся чисто і гідно проводити життя своє, і дар свій спрямовувати на спасіння життя...

Відлуння підняло вітер, що дмухнув у обличчя, заплутався у волоссі.

…Присягаюся зцілювати хворих відповідно до моїх сил і мого розуміння, утримуючись від заподіяння всякої шкоди та несправедливості…

Серце несамовито розігналося, шалено билося об грудну клітку.

…Присягаюся вважати таємницею і не розголошувати того, що дізнаюся при лікуванні щодо життя хворого та недугів хворого, якщо він сам вважає це таємницею.

Присягаюся не передавати нікому, крім тих, хто зв'язаний священною клятвою Наль-Халіте, потаємних знань, які довірить мені мій наставник.

Мені, що непорушно виконує клятву, нехай буде дано благословення богів. Але якщо порушу цю обітницю, нехай спіткає мене їхня нещадна кара.

Синє світло стало густим, поважчало, натиснуло, ніби показуючи всю серйозність відповідальності, яку Сніжана щойно взяла на себе. Світ навколо став ще менш реальним, якесь мерехтіння і туман затьмарили його. Вона ледь помітила глухий голос цілителя.

— Я, Тельмар із роду…

Порив вітру пролетів свистом у вухах, і Сніжана не розчула з якого роду.

— …засвідчую, що жінка, яка зараз стоїть переді мною, принесла клятву Наль-Халіте. Владою даною мені все-Творцем посвячую її в цілителі.

Сніжана відчула печіння на лівому плечі. Наче його торкнулися розпеченим предметом. Відчуття не було болісним. Біль здував холодний вітер.

Синє світло почало світлішати, стало прозорим. Вітер потроху стихав. Сніжана зрозуміла, що ритуал закінчено і вийшла зі стовпа світла. Цікавість змусила насамперед роздивитися, що за знак з'явився на плечі. Довелося сильно повернути голову — знак був зі сторони спини. Але перш ніж погляд упав на малюнок, вона встигла помітити дещо інше — чоловічий силует на тлі вузького вікна. Крайдан… Серце каменем ухнуло кудись униз і там завмерло…