Читати книгу - "Додому"

— Не думаю, що це гарна ідея, — сказав Уїн.

— Я люблю тебе, — відповіла кузина, — але мені байдуже, що ти думаєш.

Вони дивились, як Брук пішла, випрямивши спину. Вона сіла в машину і поїхала.

— Давай, — сказав Уїн. — Ходімо додому.

Уїн був за кермом. За кілька хвилин зателефонував Міккі, щоб дізнатися новини. З ним були Ема й Ложка.

— Усе закінчилося, — промовив Майрон до свого племінника.

— Ти знайшов Ріса?

— Він мертвий.

Майрон почув, як Міккі сказав це Емі. Потім він почув, що Ема заплакала.

Уїн припаркував машину в гаражі за «Дакотою». Коли вони зайшли до квартири, Тереза обійняла їх обох. Вони стояли так, доки не загудів телефон Уїна. Він вибачився й побажав на добраніч. Майрон подивився Терезі в очі.

— Не можу дочекатися одруження з тобою, — зізнався він.

Він довго стояв під гарячим душем. Тереза приєдналася до нього. Вони не розмовляли. Ще ні. Не сьогодні. Вони кохалися. Шалено, грубо, бездоганно й, може, цілюще. Майрон не заснув у обіймах своєї нареченої, він відключився. Йому нічого не снилося. Він просто довго залишався в її обіймах. Годину. Може, дві.

А тоді по спині перебіг мороз.

— Що? — занепокоїлася Тереза. — Що трапилось?

— Пістолет, — сказав Майрон.

— Який пістолет?

— У Патріка був пістолет, — відповів Майрон. — Що з ним сталось?

Епілог

ТРИ МІСЯЦІ ПО ТОМУ

Ви, напевно, сподіваєтеся на різкий поворот і щасливий кінець.

Ви гадаєте, що, можливо, закралася помилка, що тіло не належало Рісові Болдвіну, що Брук і Чік якимось чином повернули свою дитину.

Проте часом такого повороту не стається. І часто немає щасливого кінця.

Одначе сьогодні щасливий день.

Два тижні тому я влаштував Майронові найлегендарнішу парубочу вечірку всіх часів. Чому легендарну? Скажімо так, ми побували на чотирьох континентах. Майрон, звісно, був дуже славним хлопчиком. Він завжди такий. Я, як ви задоволено зазначите, був досить поганим за нас обох. Так само як Есперанса й Велика Сінді.

Що, кажете, жінки на парубочій вечірці?

Часи змінюються, мій друже.

Сьогодні я одягнений у фрак як шафер Майрона. Це дивно. Майрон завжди мріяв про цей день — одружитися з коханням свого життя, осісти, створити сім’ю. Боги, на жаль, мали інші плани на нього. Я, наприклад, ніколи не схвалював такої думки. Я справді не сприймаю все це «кохання-зітхання».

Або не сприймав досі.

Майрон не просто мій найкращий друг. Те, що є між нами, молодь називає «бромансом», і, можливо, це доречно. Я люблю Майрона. Я хочу — ні, я цього потребую, — щоб він був щасливий. Я скучив за ним за минулий рік, хоча часто я бував ближче, ніж він знав. Того вечора, коли він дивився «Гамільтон», я був за три ряди позаду нього. Коли він знайшов свого брата Бреда в тому жахливому місці, я був не так і далеко.

Про всяк випадок.

Я люблю його. І хочу, щоб він був щасливим.

У його житті було інше кохання, найбільше — жінка на ім’я Джессіка. Але Тереза інакша. Коли ви з ними, ви це помічаєте. Вони як дві половинки одного цілого. Вони утворюють дещо зовсім відмінне, цілком разюче, коли вдвох. Простіше кажучи, якщо це все є хімічною реакцією — а я вважаю, що так і є, — то ці дві сполуки об’єднуються й утворюють шалене ціле.

Я постукав у двері.

— Заходьте, — сказала Тереза.

Я увійшов.

— Ну що? — запитала вона, повертаючись до мене.

Ви коли-небудь бачили гарну, щасливу наречену у весільній сукні? Тоді ви розумієте.

— Овва! — вихопилось у мене.

— Ти кажеш як Майрон.

Я взяв і поцілував її руку.

— Я просто хотів побажати тобі всього найкращого, — мовив я. — Хочу, щоб ти знала, подобається тобі це чи ні, я завжди буду поруч із вами.

— Я знаю, — кивнула вона.

— І якщо ти розіб’єш йому серце, я переламаю тобі ноги.

— І це я теж знаю.

Я поцілував її в щоку й вийшов із кімнати.

Вам, мабуть, цікаві наслідки виявлення тіла Ріса. Дозвольте мені розповісти вам. Як ви бачили в новинах, вся правда відкрилася. Звісно, ніхто не звинувачує Патріка в якомусь злочині. Як сказала Брук, стоячи над ущелиною, він був лише дитиною.

У Болдвінів — Брук, Чіка й Кларка — усе настільки добре, наскільки можна було сподіватися. Майрон полюбляє казати, що навіть найгіркіша правда є кращою, ніж найсолодша брехня. Я не знаю, чи це завжди доречно, але, схоже, в цьому випадку — так. Тепер вони знають усе. Брук поховала Ріса на нашому сімейному цвинтарі за межами Філадельфії. Вони тужили і далі тужать.

Утім, вони також живуть далі.

Кларк залишився близьким другом і сусідом Франчески. Вона не знала правди, доки Патрік не повернувся. Тоді Ненсі Мур відчула, що її дочка досить сильна й доросла, щоб упоратися з цим.

Звісно, вона помилялася.

Рани Гантера Мура здебільшого загоїлися. Йому висунуть обвинувачення, переважно через його недолуге викрадення Вади Лінн. Я не знаю, чим закінчиться ця справа. Побачимо.

Що стосується Ненсі Мур, правоохоронці активно шукають її, хоча я сумніваюся, що це для них першочергова справа. Після того як її випустили в неділю, вона, наслідуючи свого сина, зникла. Правоохоронці твердять, що не заспокояться, доки її не знайдуть.

Майрон запитав мене, чи ми теж її шукатимемо, чи допоможемо притягти Ненсі Мур до відповідальності.

«Ні», — відповів я йому. Ми робили це для Брук. Якщо це закінчилося для неї, тоді й для нас теж.

Але годі про це.

Сьогодні Майрон одружується. Я став на узвишшя поруч із ним. Коли його наречена з’явилася з-за рогу, коли він уперше побачив Терезу в її сукні, я почув, як він пробурмотів:

— Овва!

— Згоден, — сказав я, усміхнувшись.

Батьки Терези померли, тому батько Майрона, Ел, вів її вздовж проходу. Я глянув у натовп. Усі тут. Велика Сінді — дружка. Есперанса вийшла з-за завіси. Незабаром вона проведе церемонію. О, може, вам цікаво, як там ситуація з Маленькою Покахонтас і Великою Матусею. Вони обидві вирішили позбутися своїх прізвиськ американських індіанців. Дехто може сумувати за цим. Тільки не Есперанса.

— Завелика повага до культури, — сказала Есперанса, — ще нікому не зашкодила.

Часи змінюються, мій друже.

Майрон глибоко вдихнув. Я побачив сльози в його очах і поклав руку йому на плече, щоб додати сили нам обом. Він вдячно простяг мені руку у відповідь. Ми чекали, коли батько Майрона підведе Терезу до узвишшя.

Більша частина церемонії