Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

Яковенко тяжко переживав недовіру. Постійний нагляд, смерть матері, про яку довідався напередодні втечі з Єлисаветграда, посилювали психічну напругу. Він впав у депресію. Приходили думки про самогубство…

З того часу Яковенко затаїв глибоку образу на Нестеренка-Орла.

Розрадив Григорія член Холодноярського повстанкому Олександр Федорович Таран, який був при загоні отамана Захарова.[447] Таран, уже літній чоловік, нелегко переносив лісове життя. Він недолюблював Нестеренка і, очевидно, з цієї причини не сприймав його підозр щодо Яковенка.

З минулорічного (1920 р.) Холодноярського повстанкому залишилося лише чотири члени: Іван Дігтяр-Хоменко, Сергій Отаманенко, Андрій Наливайко і Олександр Таран. Холодноярський повстанком, стверджував Яковенко, не мав жодного зв’язку із Всеукраїнським повстанським комітетом, хоч і не раз голова Холодноярського повстанкому Дігтяр намагався встановити зв’язок. 1921 року до повстанкому ввели нових членів: Нестеренка-Орла, Бойяенка (Бойченка?), Залізняка, Захарова.[448]

З метою скликати Окружний повстанський з’їзд колишній член Центральної Ради Логвин Панченко створив у Холодному Яру ініціативну групу. Та він не відбувся, бо далеко не всі приїхали. Тоді його оголосили районним з’їздом. На цьому з’їзді «Водяний дав ляпаса Бондаруку», який у травні 1921 року вбив Максима Терещенка.[449]

Давнього помічника отамана Андрія Гулого-Гуленка Герасима Нестеренка на з’їзді визнано керівником Першої холодноярської округи. Але був ще один претендент на цю посаду — Микола Іванович Бондарчук (Бондарук). Обоє твердили, що є представниками УНР.

Знаючи, що Бондарчук здатний на екстремні дії, Нестеренко на зустріч із ним прийшов з охороною. Стріча відбулася в Цвітнянському лісі і «була ззовні дружньою». Після розмови віч-на-віч вони оголосили нараду, на яку запросили старшин та інтелігенцію.[450]

«Довго на нараді представники доводили один одному про своє законне представництво, але тяжко було нараді розібратися, оскільки ні у Нестеренка, ні у Бондарука мандатів про їхнє представництво не було — вони обоє твердили, що мандати ними заховані». Тож нарада постановила, що на Окружний з’їзд Нестеренко-Орел і Бондарчук (Бондарук) повинні прибути з мандатами.[451]

Після наради Нестеренко і Яковенко поїхали до Холодного Яру. У таборі відпочивали два загони — кінний Пилипа Хмари (40 шабель) і піший загін (150 чоловік) отамана Івана Петренка.

На пропозицію Орла провели спільну нараду, на котрій ухвалили не пізніше як за два тижні провести Окружний з’їзд, на якому перевірити повноваження представників УНР, вибрати відповідальний повстанський комітет.

На нараді був присутній інженер Шептун, який прийшов до Холодного Яру з Катеринославщини. Він працював разом із доктором Н. Гелєвим (Гелієвим). Інженер Шептун з’ясував на нараді, що причиною арештів єлисаветградських підпільників став провал катеринославської організації, — відтак з Яковенка підозри офіційно було знято.

Нестеренко і Яковенко вирушили в Кам’янський ліс до голови Холодноярського повстанкому Івана Дігтяра, котрий поділився радісною звісткою: нарешті встановлено контакт із Всеукраїнським повстанським комітетом, що працює з урядом УНР.[452]

На початку липня 1921 року на Єлисаветградщину прибув зв’язковий із Холодного Яру, який запросив на з’їзд членів повстанкому і старшин. Поїхали (без Залізняка та Наливайка) із загоном охорони.

З’їзд мав відбутися в районі Гайдамацького шпиля. Тут уже зібралися загони з інших районів. Провели реєстрацію. Право голосувати отримали 28 чоловік, у тому числі і Яковенко, що представляв розгромлену Єлисаветградську організацію. «Головою з’їзду, — згадував він, — був вибраний Отаманенко, а секретарями я і Петієнко.[453] Перше засідання було перерване, оскільки червоні частини (очевидно, маючи інформацію про місце зустрічі) підійшли майже до місця з’їзду і ми пішли в бойову лінію».[454]

Наступного дня з’їзд відновив роботу. Делегати заслухали звіт старого повстанкому про його роботу та повідомлення з місць, після чого перейшли до виборів повстанського комітету та організації військового відділу при повстанкомі.

Тут між Яковенком і Нестеренком спалахнула суперечка. Нестеренко сказав, що «коли з’їзд не затвердить його Командуючим військами Холодноярської округи, то він залишає з’їзд і їде за кордон, де заявить про неможливість виконання завдань, котрі йому доручив Уряд УНР». Яковенко ж переконував не зважати на заяву Нестеренка, «оскільки з’їзд повинен відбуватися без тиску з будь-якої сторони»… Далі Яковенко запропонував організувати при повстанському комітеті військовий відділ — Реввоєнраду, яка зуміла би «з анархічно налаштованого елементу організувати сильну армію: завдяки системі і однозгідності членів, які потраплять туди. Там не буде особистого авторитету, там буде авторитет інституції…»[455]

Тоді підвівся Нестеренко. Він заявив, що «Яковенко — комуніст, тому що стоїть за Реввоєнраду, вносить розбрат, веде до розколу з’їзду. Якщо так далі буде продовжуватися, він залишає з’їзд».[456]

Засідання було перерване «через збудженість делегатів». Після цього повстанські гурти нараджувалися окремо. Дехто пропонував позбавити Нестеренка права участі у з’їзді. «Але вранці, (ще) до відкриття з’їзду, прихильниками Нестеренка була проведена агітація, що Нестеренка необхідно затвердити командуючим округою, оскільки він… виїде за кордон… Ця агітація мала успіх».[457]

Коли відкрилося засідання, Яковенко вже більше не наполягав на своїх пропозиціях. З’їзд постановив підтримати ідеї «персонального командування», але командувачем було обрано Сергія Отаманенка. А Нестеренка-Орла призначено начальником штабу. «Але Нестеренко-Орел заявив, що коли він не буде Командувачем, то відмовляється від роботи взагалі. Отаманенко, щоб зупинити суперечку, відмовився