Читати книгу - "Король стрільців"

К л і щ и к.   Е… Спортпаляст, пане директоре, берлінський Спортпаляст. Саме, як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…

Б а с.   Ну, а що я пораджу, що я вдію? Нема ради! Я знаю, що ці вітрогони зводять мене на пси, але я просто не маю серця запрягти їх до бюрової праці. Но, бо потім повиходять мені на грище, як поломані, і будуть паталашити. А я хочу мати клюб, розумієш, клюб, а не збиранину з реґіментових оферм. Я вже такий є. Як щось робити, то робити на дурха, як німець кажеш що, Кліщик?

К л і щ и к.   Е… фактично, пане директоре: послідовність і консеквентність.

Б а с.   О, видиш. То люблю. То розумію. Кліщик, ти не такий дурний хлоп! Чого доброго — ти ще моїм зятем готов бути.

К л і щ и к   (зрадів). Е… серйозно, пане директоре?

Б а с   (б’є себе рукою по чолі). Гальт! Кліщик! А де ж то наш король стрільців? Щось-то я його не бачу від самого ранку.

К л і щ и к   (неохотно). Я… я не знаю, пане директоре.

Б а с.   О, видиш! За то я вже тебе не люблю. Бо то так виглядає, ніби ти з неба впав: ніколи нічого не знаєш! Слухай, а може, він ще спить, що? А може, взагалі не прийде до бюра? Що ж, годі, примадонна, зірка, має свої екстраваґанції. На те нема ради.

П о е т   (сходить униз, з паперами під пахвою). Добридень, пане директоре. Добридень, пане докторе.

Б а с   (На маєш! Про вовка помовка, що, Кліщик? Ми тут, власне, з доктором за вами розбиваємося, що, Клішик, а ви ще нагорі!.. Герр Ґот, що ж ви тут так довго робите? Ви ще не на сонці? Ви ще не в воді?

П о е т.   Я саме був у бухгальтерійному відділі…

Б а с.   Що? То ви з самого ранку сиділи там нагорі? Кліщик? Чи це можливо?

К л і щ и к.   Е… нечуване, пане директоре!

П о е т.   А хіба ж це недозволено?

Б а с.   Пане, не то що недозволено, але в нас це поліційно заборонене! Вибийте собі це з голови раз назавжди! Та ж я вам ніколи в світі не дозволю сторчати за бюрком, вам треба якнайбільше руху, повітря, сонця, а ці папери вас вб’ють, знищать, знівечать, що, Кліщик?

К л і щ и к.   Е… фактично, пане директоре! Як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…

П о е т.   Вибачайте, панове, але спорт спортом, це окрема справа, а своє бюрове зайняття я беру зовсім поважно, не як якусь забавку. Я хочу свої обов’язки виконувати точно і совісно і дармувати не буду!

Б а с   (схопився, за голову). Герр Ґот, хлопче, що ти тут нагородив? Та ж я вухам своїм не вірю! І це мені каже Ґеньо Скакун, спортсмен з крови і кости, король стрільців, слава українського футболу? Ой, ой, ой, а то біда з тими академіками, з тими інтелігентами, я зразу знав, що так буде. Кліщик, а я не казав? Бачиш — вже починає показувати роги!

К л і щ и к.   Е… нечуване пане директоре!

П о е т.   Вибачте, пане директоре, це не якісь мої примхи, це мій обов’язок.

Б а с   (лагідно). Слухайте, Ґеню, я вас прошу, я вас молю, я вас благаю, дорогий хлопче, робіть все, що хочете: танцюйте, грайте в карти, романсуйте з дівчатами, тільки ради Бога — не сидіть мені в бюрі над тими паперами, бо це вас зруйнує, знищить, вб’є у вас спортовця!

П о е т.   Пане директоре, я хотів би говорити з вами… в дуже важній справі…

Б а с.   Дуже важній справі? Ого, знаю яка вона! Певно, хочете якийсь… форшус, що? (Сягнув рукою до кишені).

П о е т.   Ні, ні, я в іншій справі.

Б а с.   Герр Ґот, ну то говоріть, балакайте, що є, а Кліщиком не в’яжіться, це моя права рука, мій секретар і спортсмен на кожному цалю, на Берлінську Олімпіяду їздив, що, Кліщик?

К л і щ и к.   Е… фактично, пане директоре. Як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє..

Б а с.   Знаємо, знаємо: тоді тобі вкрали портфель і золотий годинник. (До поета). Отже балакайте, що ви там в собі душите, наверх з тим, тільки — темпо, темпо, бо я не маю часу!

П о е т.   Пане директоре, мушу вам сказати одну прикру вістку…

Б а с.   Що? Може, хочете втікати до іншого клюбу?

П о е т.   Ні, це щось інше і значно неприємніше. Сьогодні, переглядаючи ділові книги вашого підприємства…

Б а с.   Ой, і хто вас до цього просив, хто?

П о е т.   Отже, переглядаючи тільки поверхово оці книги, я впевнився, що ваша фабрика стоїть на порозі руїни…

Б а с.   Пане, пане, пане!..

П о е т.   Так, це факт, пане директоре! Пасиви переросли втроє активи, маса боргів, ціла купа непоплачених векслів, сировини нема, доставці втікають, збут неналаднаний, одним словом — катастрофа! А все те через ваше каригідне, недбале господарювання.

Б а с.   Що, що, що? Пане, хто ви, до лиха? Правий лучник чи інспектор скарбового уряду?)

К л і щ и к.   Це… це нечуване, на що собі цей молодець дозволяє?

П о е т.   Пане директоре, я хочу остерегти вас перед великим нещастям! Ви постійно зайняті клюбними справами і не бачите, що діється у вашій фабриці. Звертаю вашу увагу, що оправа погана, навіть дуже погана, але можна ще лихові зарадити. Мусите лише присвятити вашій фабриці бодай стільки уваги, що клюбові…

Б а с   (тупає ногами). Герр Ґот, пане, що вас обходить моя фабрика? Ну, що його обходить моя фабрика, що, Кліщик?

К л і щ и к.   Е… це крайнє нахабство, ми собі це випрошуємо, пане Скакун!

П о е т   (схвильований). Отже, пане директоре, прийміть до ласкавого відома, що це мене обходить, що це мене болить і тривожить як громадянина, як українця! Бо ваша фабрика — це не тільки ваша власність, це загальнонародне добро, це варстат праці