Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

«Чанаді проти Словаччини» (Čanády v Slovakia), 53371/99, 16 листопада 2004 року.

32. Заявника у цій справі оштрафував відповідно до закону про адміністративні правопорушення від 1990 року ректор військової академії в Ліптовському Мікулаші (Liptovský Mikuláš), де він працював. Перевірку цього рішення зробило міністерство оборони. Отже, відповідні рішення ухвалили адміністративні органи, які ... не відповідають вимогам, що висуває до незалежного і безстороннього суду пункт 1 статті 6 Конвенції. Оскільки частина 1 статті 83 Закону про адміністративні правопорушення від 1990 року і частина 2.F статті 248 Цивільного процесуального кодексу у чинній на той час редакції не припускали можливість перегляду таких рішень судами загальної юрисдикції, а також враховуючи, що Конституційний суд не виправив оскаржену ситуацію, Суд робить висновок, що права заявника на розгляд справи судом не дотримано...

«Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» (Barberá, Messegué and Jabardo v Spain), 10590/83, 6 грудня 1988 року.

78. ... Окрім того, предмет і призначення статті 6 ... та формулювання деяких із підпунктів пункту 3 ... свідчать, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, «має право на участь у слуханні і на розгляд його справи» в його присутності «судом»... … Суд виводить, що загалом усі докази мусять бути представлені в присутності обвинуваченого в ході слухання у відкритому засіданні задля того, щоб була можливість навести контраргументи. Він з’ясує, чи було так у цій справі...

89. Зважаючи ... передусім на той факт, що в ході судового розгляду не були належно, в присутності заявника і під пильною увагою громадськості, представлені і обговорені дуже важливі докази, Суд робить висновок, що оспорюване провадження, якщо його брати в цілому, не відповідало критеріям справедливого та публічного розгляду. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 ...

«Ріпан проти Австрії» (Riepan v Austria), 35115/97, 14 листопада 2000 року.

29. ... На думку Суду, судовий розгляд задовольняє вимогу щодо публічності лише в тому разі, якщо громадськість може отримати інформацію про день і місце його проведення і якщо публіка може цього місця легко дістатися. У багатьох випадках цим умовам задовольнятиме той простий факт, що слухання проводяться в звичайній залі судових засідань, до того ж достатньо великій для розміщення глядачів. Водночас Суд зауважує, що проведення судового процесу за межами звичайної зали суду, а надто десь у такому місці, як тюрма, куди широкий загал взагалі не має доступу, серйозно перешкоджатиме його публічності. У такому випадку держава зобов’язана вживати компенсаційних заходів з тією метою, щоб громадськість та засоби масової інформації були належно поінформовані про місце проведення слухань і мали ефективний доступ.

30. ... Суд відзначає, що слухання справи внесли до тижневого розкладу слухання справ Штайрського (Steyr) окружного суду, в якому, очевидно, зазначили, що слухання проходитиме в Ґарштенській (Garsten) в’язниці. Цей розклад розіслали засобам масової інформації і зробили доступним для широкого загалу в канцелярії і довідковому бюро окружного суду. Однак, окрім об’яви у звичайному порядку, якихось особливих заходів — наприклад, таких як окреме оголошення на дошці окружного суду з зазначенням, в разі потреби, того, як дістатися до Ґарштенської в’язниці, з чіткою вказівкою на умови доступу, — не вжили.

Більше того, інші обставини, в яких проводили слухання, навряд чи мали на увазі заохотити участь громадськості: його провели рано-вранці, у приміщенні, яке, хоч і не було настільки мале, щоб не вмістити присутніх, але, як видається, не було обладнане як звичайна зала судових засідань.

31. Отже, Суд доходить висновку, що Штайрський окружний суд не вжив достатніх компенсаційних заходів, щоб урівноважити негативні наслідки, які проведення судового розгляду у справі заявника в закритій зоні Ґарштенської в’язниці мало для його публічного характеру. Тому, слухання від 29 січня 1996 року не відповідало вимозі публічності, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції ...

«Краксі проти Італії (№ 2)» (Craxi v Italy), 25337/94, 17 липня 2003 року.

57. ... Зачитування та розкриття для преси інформації про зміст перехоплених телефонних розмов в ході засідання 29 вересня 1995 року становило втручання у здійснення права, гарантованого заявникові у пункті 1 статті 8 Конвенції ...

60. Суд відзначає, що заявник, зокрема, критикував той факт, що після слухання 29 вересня 1995 року преса опублікувала зміст деяких розмов, перехоплених з його телефонної лінії в Гаммаметі (Hammamet).

66. Суд зауважує, що в цій справі деякі з розмов, опублікованих у пресі, мали абсолютно приватний характер. Вони стосувалися відносин заявника та його дружини із адвокатом, колишнім колегою, політичним прихильником і дружиною пана Берлусконі. Їхній зміст був слабо або взагалі ніяк не пов’язаний з висунутим проти заявника кримінальним обвинуваченням...

67. На думку Суду, їхня публікація в пресі не відповідала нагальній суспільній потребі. Отже, втручання у право заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції не було пропорційним законній меті, яку могли при цьому ставити, і, отже, не було «необхідним у демократичному суспільстві» за змістом другого пункту цього положення...

«Стефанеллі проти Сан-Марино» (Stefanelli v San Marino), 35396/97, 8 лютого 2000 року.

20. У цій справі судові слухання, на яких свідки давали свідчення, проводили в першій інстанції і, як зазначає уряд, могли б також проводити при розгляді в порядку апеляційного провадження, якщо б заявник на цьому наполягав. Суд усе ж зауважує, що усну