Читати книгу - "20 000 льє під водою"

— Цілком правильно, — сказав я. — І він не згадав про одну обставину…

— Ні про яку обставину не було мови, пане професоре. Ви підете з нами, чи не так?

— Я… звичайно! Я бачу, що ви, містере Ленд, входите в смак підводних прогулянок.

— Ато ж! Це так цікаво, дуже цікаво!

— І, може статися, небезпечно! — додав я.

— Небезпечно? — відмахнувся Нед Ленд. — Проста екскурсія на устричну банку!

Очевидно, капітан Немо не вважав за потрібне сповістити моїх товаришів про акул. Я стривожено дивився на них, немов вони вже позбулися якої-небудь кінцівки. Чи повинен я попередити їх про небезпеку, що їм загрожує? Безсумнівно. Але я не знав, як до цього підійти.

— Чи не побажає пап професор розповісти нам докладніше про лов перлів?

— Про лов перлів? — запитав я. — Чи про пов’язані з ним випадки, що…

— Звичайно, про лов перлів! — сказав канадець. — Перш ніж відправлятися в дорогу, треба знати дорогу.

— Ну то сідайте, друзі мої, і я розповім вам про перловий промисел усе, що сам довідався з книги Сірра.

Нед і Консель сіли на диван, і канадець відразу задав мені питання:

— А що таке перлина, пане професоре?

— Для поета, друже мій Нед, перлина — сльоза моря, — почав я, — для східних народів — скам’яніла крапля роси; для жінок — дорогоцінний овальної форми камінь із перламутровим блиском, що вони носять, як прикрасу, на руках, на шиї, у вухах; для хіміка — сполука фосфорнокислих солей з вуглекислим кальцієм; і, нарешті, для натураліста — просто хворобливий наріст у вигляді кулястих перламутрових утворень всередині м’якої тканини мантії в деяких представників двостулкових молюсків.

— Тип молюсків, — додав Консель, — клас пластинчатозябрових, загону анізоміарій.

— Цілком правильно, мій учений друже! Здатністю утворювати перлини володіє не тільки справжня морська перлівниця, але і черевоногі і головоногі молюски, як-от: морське вушко, або пінна, турбо, тридакна, коротше, усі молюски, що виділяють перламутр — органічну речовину, яка міниться райдужними барвами, блакитними, синіми, фіолетовими, котра устеляє внутрішню поверхню стулок.

— Навіть і їстівні черепашки? — запитав канадець.

— Так, і їстівні черепашки деяких водойм Шотландії, Уельсу, Ірландії, Саксонії, Богемії і Франції.

–. Так! Візьмемо це до уваги, — додав канадець.

— Але головним чином утворює перли перлівниця, meleagrina tnargaritifera — дорогоцінна перлівниця. Перлина — це не що інше, як відкладення перламутрової речовини, що приймають сферичну форму. Найкрасивіші, круглі, що майже вільно лежать, перлини утворюються між мантією при розмиканні стулок від подразнення різних неорганічних часточок, що застрягли в мантії молюсків. При утворенні перлів від неорганічної частки, що приліпилися до внутрішньої поверхні стулки, утворюються перлини, прикріплені до мушлі. Але у всіх випадках перлина має ядро, навколо якого тонкими концентричними шарами щорічно наростають відкладення перламутрової речовини.

— А буває в одній мушлі по кілька перлин? — запитав Консель.

— Буває, друже мій. Зустрічалися раковини, що становили справжню скриньку з коштовностями. Кажуть, хоча я в цьому сумніваюся, що в одній мушлі було знайдено не менше ста п’ятдесяти акул.

— Сто п’ятдесят акул?! — вигукнув Нед Ленд.

— Невже я сказав «акул»? — спитав я в сум’ятті. — Я хотів сказати: сто п’ятдесят перлин. До чого тут акули!

— Та й справді, — сказав Консель. — А все-таки хотілося би знати, як витягують із скойок оті перли?

— Є різні способи. Якщо перли щільно приросли до стулки раковини, їх витягують щипчиками. Але найчастіше виловлені мушлі висипають на циновки, розстелені на березі. Молюсків залишають під сонцем. Через десять днів, коли процес розкладання завершиться, скойки зсипають у водойму з морською водою. Після кількаразового промивання розкривають стулки скойок, і найбільші перлини вибирають руками, а бруд, що залишається, із дрібними перлинами вимивається із скойок. Тепер приступають до роботи сортувальники. Спершу вони відокремлюють від скойок перламутрові пластинки, відомі в промисловості під назвою бездомішкових, сріблястих, неповноцінних білих, неповноцінних чорних, котрі продаються на вагу, по сто двадцять п’ять і сто п’ятдесят кілограмів у кожному ящику. Потім витягують з мушлі паренхіму; м’якоть кип’ятять до повного розчинення і відціджують з рідини все, аж до дрібних перлин.

— Цінність перлини залежить від її величини, адже так? — запитав Консель.

— Не тільки від величини, — пояснював я, — але і від форми, від того — чи чистої «води» перлина, іншими словами, від її кольору; нарешті, від «гри», тобто від того, чи блищить і іридує камінь перламутровим полиском, який так радує око.

Особливо коштовними вважаються перли, що становлять кулястий наплив перламутру, іноді прикріплений до раковини, але зазвичай він утворює усередині м’яких тканин мантії так званий perles vierges. Перлини ці утворюються в складках тканини молюска і спочивають там вільно; вони білого кольору і здебільшого непрозорі, але в деяких перлин є опалові переливи барв. Форма цих дорогоцінних перлин найчастіше сферична або грушоподібна. Сферичні перлини йдуть на браслети, грушоподібні — на серги. Цей сорт перлів найкоштовніший і продається поштучно. Перлини, прикріплені до раковини і більш неправильної форми, цінуються дешевше і продаються на вагу. Нарешті, найнижчий сорт перлів — дрібні перли, відомі під назвою бісеру, — продається мірками