Читати книгу - "Жорстоке небо"

— Алло.

— Марселю, доброї ночі, перепрошую, що так пізно, це — Діана Столяр, — швидко заговорила вона, клянучи себе за безалаберність.

— Привіт, я так і зрозумів.

— Зрозумів? — здивувалася Діана.

— Сумніваюсь, що хтось, крім тебе, телефонуватиме опівночі з номера на +38.

— Вибач! Сподіваюсь, я не завадила тобі чи, можливо, твоїй, ну, ти знаєш… сьогодні такий день.

— Який день? — вдав нерозуміння Марсель і хрипко розсміявся. — Усе гаразд. Я сьогодні сам, а спати зазвичай лягаю пізно, — він шумно зітхнув. — Ду-у-уже пізно.

Діана здивувалась, відчувши легкий сплеск тепла у верхній частині живота — щось дуже схоже на радість — після Марселевих слів. Вигнувши брову, вона запитально зиркнула на власне розмите відображення на моніторі ноутбука. Відколи це їй почали подобатись двометрові здоровила з кучмою, як у Пушкіна?

— Щось сталося, Діано? — спокійно запитав француз.

Жінка відвела погляд від екрана.

— Я телефоную з приводу пілотських звітів.

— Є щось незрозуміле?

— Усе зрозуміло! — надто поспішно випалила вона. — Точніше — не все. — «Блін, що я мелю?!»

— О’кей, — заохочувально прогугнив Марсель. — Я тебе уважно слухаю.

— Маєш звіти під рукою?

— Зачекай.

У динаміку неголосно зашаруділо: чоловік, не випускаючи телефон з руки, пересів до комп’ютера, зайшов на робочий поштовий сервер і відшукав у папці «Відправлені» лист із пілотськими погодними звітами. Чекаючи, поки Марсель відгукнеться, Діана намагалася вгадати, чи встиг її співрозмовник розкусити її, чи зрозумів, що вона вперше бере участь у розслідуванні авіакатастрофи і насправді майже нічого, за винятком базових речей, не тямить у літаках.

— О’кей, — нарешті долинуло з трубки. Жінка відзначила, що Марсель аж надто часто, як на француза, використовує американське ОК, причому вимовляє його точно як американці — «оу-у-укей». — Я тут, і PIREP’и переді мною.

Діана на хвильку замислилась, після чого з побутовою безцеремонністю уточнила:

— А ти взагалі знаєшся на всіх цих шифрованих погодних звітах?

— Мадемуазель, це моя робота, — трохи ображено відказав Марсель.

Жінка пораділа, що француз не бачить, як її щоки і шию підтоплює червона фарба.

— Вибач, Марселю, я зовсім не хотіла тебе обра… — залопотіла вона, думаючи, що сама в цій розмові аж надто часто послуговується словом «вибач».

— Кажи, що не так, — урвав її чоловік, цього разу не приховуючи нетерплячих ноток.

— Останній з вибраних тобою звітів, — Діана заговорила по-діловому стримано, — надісланий пілотом «Airbus A319» за п’ятнадцять хвилин до зіткнення в Париж-Північ.

Вона почекала, щоб переконатись, що француз розуміє, про що йдеться.

— Ага.

— Пілот 319-го рапортував про чисте небо.

— Що? — Марсель зреагував миттєво. Він, як і Діана, з десяток разів передивлявся супутникові знімки бурану, що накрив усю Францію, й уявити не міг, звідкіля минулої ночі в радіусі трьохсот кілометрів від Парижа міг узятися клаптик незатягнутого хмарами неба.

— Після інформації про тип повітряного судна, — тим самим атрофовано-офіційним, хоч і дещо невпевненим, тоном продовжила Діана, — стоїть /SK CLR — пілот доповідає про безхмарне небо.

Француз нечітко гмикнув, у телефоні знов зашаруділо, і жінка уявила, як здоровань задумливо куйовдить міцними пальцями цупке волосся. Діана розслабилась, збагнувши, що її зауваження про параметр CLR збентежило досвідченого слідчого, і заговорила впевненіше:

— Я хочу зрозуміти, що це означає.

— Знаєш, хм, навіть не можу придумати, що тобі сказати.

Окрилена власним успіхом, Діана більш упевнено висловила припущення:

— Можливо, пілот просто не знав, на якій висоті починаються хмари, а тому поставив CLR? Може, CLR — це щось на кшталт значення за замовчуванням?

— Ні, це не варіант, — тут-таки заперечив француз і пояснив: — Якби пілот не знав, то поставив би UNKN або взагалі не вставляв блок /SK у звіт. Такий блок не є обов’язковим. У цьому PIREP’і він узагалі не має значення: 319-й надсилав звіт, щоб попередити про турбулентність.

Марсель замовк, подумки вишукуючи інше пояснення. Діана пішла інакшим шляхом: уявила себе на місці пілота, який складав PIREP.

— Я все одно дечого не розумію… — сказала вона.

— Чого саме?

— Як пілот може бути впевненим на 100 %, що над ним чи під ним немає хмар? Він же летить у повній темряві.

Марсель зам’явся. Відчувши це, Діана роздулась від гордості: двічі протягом останніх п’яти хвилин вона загнала в глухий кут професійного слідчого з BEA! Перед очима зринуло обличчя батька, тільки не те, яке запам’ятала перед смертю, а інше, молодше, з підсвіченими сонцем очима кольору гречаного меду і зморшками не на лобі, а довкола губ — від усмішки. Таким він був на початку дев’яностих, коли маленькою водив її до зоопарку, після чого вони довго гуляли парком КПІ і годували білок. Чомусь таким Діана згадувала його найчастіше: примружені очі, візерунок зі смарагдових тіней від паркового листя на світло-синій сорочці та піднята високо над головою долоня з розколотим горішком, до якого тягнеться розжиріла на міських харчах білка. Прикро, що татка більше немає. Тепер він нею пишався б.

Француз спочатку подумав про погодний радар, яким обладнано всі без винятку сучасні пасажирські лайнери, але зразу ж відкинув здогадку: радар виводить на дисплей кольорову діаграму, що відображає інтенсивність хмар для площини, у якій на цей момент рухається лайнер. Погодний дисплей — це такий собі зріз хмарного покриву в горизонтальній площині перед носом літака. Навіть якщо на радарі порожньо, це не означає, що хмар немає під чи над лайнером. Не знаючи, що відповісти, Марсель примирливо запропонував:

— Якщо потрібно, я дізнаюсь, що то був за рейс, і дістану номер мобільного телефону пілота. Але… ти думаєш, це важливо?

Діана втупилась у розкритий файл із погодними звітами. Чи варто турбувати пілота? Чи має значення, крізь які хмари проходив невідомий «Airbus A319», що летів над Парижем, прямуючи до пункту призначення чи до запасного аеропорту, який ще не накрив буран? Страх, що вона чогось не розуміє і через те прискіпується до дурниць, повернувся. Діана подумала, що у справжнього пілота її закиди та розпитування викличуть нестримний сміх, — не хотілось виставити себе дурепою. Та, попри все, оте /SK CLR намертво засіло в голові. Всю Францію накрив сніговий шторм, а пілот з висоти 15 000 футів рапортує про абсолютно чисте від хмар небо?..

— Марселю, — покликала жінка.