Читати книгу - "Лялька"

— Напевно, вам варто зачекати кілька хвилин, — самовдоволено всміхнулася поліціянтка.

Схоже, її напарник був роздратований. Бакстер проігнорувала пораду й голосно постукала у вхідні двері.

— У мене щільний розклад, — сказала вона.

Боковим зором Бакстер помітила, що двоє поліціянтів обмінялися роздратованими поглядами.

— Я ж казала, що не думаю, щоб вони вже прокинулися.

— Вони?

Тієї миті голосно клацнув замок і двері розчинилися. Вульф саме натягував сорочку і завмер, коли побачив у дверях Бакстер.

— Привіт, — сказав він самими лише губами.

Вираз обличчя Бакстер змінився від розгубленого до ображеного і розгніваного. Не кажучи ані слова, вона стиснула кулак, крутнула плечем і всією вагою зробила випад на Вульфа. Він гарно її навчив. Задовільний удар влучив Вульфу в ліве око, і він похитнувся. Двоє поліціянтів здивовано спостерігали за цим, однак жоден із них навіть не спробував втрутитися.

Бакстер підозрювала, що зламала палець, і намагалася заглушити біль. Потім крутнулася на підборах і стрімко пішла коридором униз.

***

— Бакстер! Чи не будеш ти така ласкава зупинитися на хвилинку? — Вульф вийшов за нею з будівлі, далі вулицею і на вибоїсту стоянку. — Ненавиджу користуватися статусом ходячого трупа, але за три дні я можу померти. Будь ласка.

Неохоче, Бакстер таки зупинилася. Вона розвернулася до нього обличчям і нетерпляче схрестила руки.

— Ми не пара, — сказав Вульф, — і ніколи нею не були.

Бакстер закотила очі і розвернулася до авто.

— Ми дещо інше, — відверто сказав він, — дещо заплутаніше, несамовитіше, особливе і незрозуміле. Але ми не пара. Ти не можеш злитися на мене за це.

— Ти просто продовжуватимеш стрибати від радощів, роблячи все, що заманеться, як і завжди.

— Буду, — і це моє право. Я не вмію бути в парі. Андреа підтвердить.

Бакстер знову захотілося піти, але Вульф обережно взяв її за руку.

— Не торкайся мене! — закричала вона, і він відпустив.

— Послухай, мені просто потрібно, щоб ти знала… — Вульфу забракло слів, — …що б я не зробив…. Я ніколи не хотів образити тебе.

Бакстер опустила руки і якийсь час просто дивилася на нього.

— Викручуйся сам, Вульфе, — сказала вона й попрямувала назад до будинку Ешлі.

Вульф, здавалося, образився, проте навіть не намагався переслідувати її.

— Бакстер! — вигукнув він до неї. — Захисти маленьке дівча!

Вона продовжувала йти.

— Якщо він не зможе дістатися до Ешлі, то прийде за нею!

Бакстер звернула на шосе і зникла з очей, навіть не глянувши на нього.

***

Після не здійсненої наради вчора, Ваніта перепризначила перегляд справи на 9.30 наступного дня. Бакстер квапливо зайшла до офіса, маючи лише дві хвилини. Через Вульфа її холодна зустріч з Ешлі значно затягнулася, а потім, намагаючись повернутися до міста, вона потрапила у великий затор.

Едмундс підійшов до неї ще до того, як вона навіть не встигла покласти сумку на стіл. Він виглядав утомленим і незвично неохайним.

— Мені потрібно поговорити з тобою, — вимогливо сказав він.

— Не зараз. У мене вже й без того паскудний ранок.

— Гадаю, я дещо знайшов, але не до кінця розумію, що саме.

Бакстер бачила, як із конференц-зали за ними спостерігає Ваніта.

— Тоді поділися цим із усіма. Ходімо.

Вона спробувала його обійти.

— У цьому якраз і проблема. Мені дійсно потрібно спочатку обговорити це з тобою.

— Господи, Едмундсе! Потім! — випалила вона.

Бакстер швидко зайшла до конференц-зали і вибачилася за запізнення. Роздратований Едмундс зайшов за нею до кімнати, де дошка з інформацією тепер виглядала вражаюче завершеною.

1. (ГОЛОВА) Наґіб Халід. «Палій»

2. (ТУЛУБ)? Маделін Оєрс — (адвокат Халіда)

3. (ЛІВА РУКА) платиновий перстень, юридична фірма? — Майкл Ґейбл-Коллінс — чому? говорив з ЕЛ

4. (ПРАВА РУКА) лак для нігтів? — Мішель Ґейлі — (наглядачка Халіда)

5. (ЛІВА НОГА) —? Рональд Еверет — присяжний — зливав інформацію ДҐ

6. (ПРАВА НОГА) детектив Бенджамін Чемберс — чому?

А — Реймонд Тернбл (мер)

Б — Віджай Рана/Халід (брат/бухгалтер) не був присутній на суді, заплатив ЕЛ

В — Джаред Гарланд (журналіст) купив інформацію в РЕ

Г — Ендрю Форд (охоронець/п’яниця/колька в дупі) — охоронець лави підсудних

Ґ — Ешлі Локлен (офіціантка) чи (дев’ятирічна дівчинка) дала неправдиві свідчення

Д — Вульф

Нарада почалася з того, що заступник комісара повторила план передачі Ешлі Локлен Службі захисту громадян пізніше того дня. Коли Бакстер помітила додаткові коментарі, нашкрябані на дошці, Фінлі переповів їм про свою розмову із Самантою Бойд і про те, як Рональд Еверет продавав інформацію Джареду Ґарланду.

Він підняв добірку статей, написаних Ґарландом у той час, у яких він незмінно критикував і Вульфа, і міську поліцію Лондона, і неофашиста, нетерпимого до мусульман присяжного.

Едмундс майже не слухав. Окрім кількох годин мимовільного сну, до якого його час від часу спонукав перевтомлений у темних архівах організм, котрий фактично був на ногах уже чотири дні. Він починав страждати від побічних ефектів своєї одержимості. Едмундс міг зосередитися на чомусь заледве більше кількох секунд і постійно втрачав час: п’ять хвилин тут, десять там, марно витріщаючись у простір. Він зрозумів, що його ліве око злегка посіпується, і страждав від кількох болісних виразок у роті, як це завжди бувало, коли він перевтомлювався.

Едмундс завершив своє завдання, переглянувши кожну коробку з речовими доказами, яку Вульф виписував упродовж років, і серед інших рутинних розслідувань знайшов дещо значно тривожніше. За період 2012—2013 років Вульф переглядав сім архівних файлів, які дуже нагадували виняткові методи їхнього вбивці. В одному з розтинів згадувалася навіть трифлатна кислота, яка спричинила «жахливі внутрішні пошкодження».

Було зрозуміло, що Вульф полював на серійного вбивцю, однак жодна відкрита справа не пов’язувала ці вбивства, а також до коробок не додали жодного документа стосовно подальшого розслідування. Вульф полював на цього невідомого вбивцю таємно, але чому?

Едмундс помітив, що сумнівний період стосувався часу якраз після відновлення Вульфа на роботі. Можливо, проігнорувавши усі протоколи та процедури, він хотів самотужки впіймати вбивцю, щоб довести після всіх суперечок та заяв, що відновив свою репутацію. Можливо, він навіть хотів це довести самому собі.

Однак це все одно не пояснювало, чому він не поділився такою безцінною інформацією з ними,