Читати книгу - "Межа Фундації"

— Ці овочі, які, до речі, усі надзвичайно смачні, вони ж є частиною галактичної дієти, чи не так, С. К.? — запитав Тревіз.

— Так, звичайно.

— Але, мабуть, у вас збереглись і якісь місцеві форми життя.

— Звичайно. Коли на планету Сейшелл прибули перші поселенці, вона була кисневим світом, а отже, життєносним. І можете бути певні, ми зберегли частину місцевих видів. У нас є доволі розлогі природні парки, де збереглися і флора, і фауна Старого Сейшелла.

— У цьому ви нас випередили, С. К., — сумно зауважив Пелорат. — Коли люди прибули на Термінус, на тамтешньому суходолі було небагато живої природи, і боюся, що тривалий час люди не докладали злагоджених зусиль, щоб зберегти життя в морі, яке виробляло кисень і зробило Термінус придатним для людей. Тепер Термінус має абсолютно галактичну за своєю суттю екологію.

— Сейшелл, — зі скромною гордістю всміхнувся Квінтесетц, — має тривалі та сталі традиції плекання життя.

Тревіз вибрав цей момент, щоб сказати:

— Коли ми вийшли з вашого кабінету, С. К., я думав, що ви плануєте нагодувати нас вечерею, а потім розповісти про Гею.

Дружина Квінтесетца, доброзичлива жінка, пухка й доволі смаглява, яка мало розмовляла під час вечері, здивовано підняла голову, підвелася й без жодного слова вийшла з кімнати.

— Боюся, що моя дружина, — ніяково сказав Квінтесетц, — доволі консервативна і їй трохи тривожно, коли згадують про цей світ. Вибачте їй, будь ласка. Але чому ви про це запитуєте?

— Бо це важливо для роботи Я. П., хоч мені й незручно це казати.

— Але навіщо вам це? Ми обговорювали Землю, роботів, заснування Сейшелла. Як це все стосується того, про що ви запитуєте?

— Може, і ніяк, та все ж тут є багато дивного. Чому ваша дружина хвилюється, якщо хтось згадує Гею? Чому вам тривожно? Дехто говорить про це доволі безтурботно. Буквально сьогодні нам розповіли про те, що Гея — це сама Земля і що вона зникла в гіперпросторі через зло, яке скоїли люди.

Обличчя Квінтесетца скривилося від болю.

— Хто вам наговорив такої ахінеї?

— Одна людина, з якою ми познайомилися тут, в університеті.

— Це просто забобони.

— Тобто ця історія не є частиною центральної догми ваших легенд про Політ?

— Авжеж, ні. Це просто байка, яку вигадали звичайні неосвічені люди.

— Упевнені? — холодно запитав Тревіз.

Квінтесетц відхилився на спинку стільця і втупився поглядом у рештки їжі перед собою.

— Ходімо до вітальні, — сказав він. — Моя дружина не дозволить прибрати цю кімнату й навести в ній лад, поки ми сидимо тут і обговорюємо… оце.

— Ви впевнені, що це просто байка? — повторив Тревіз, щойно вони всілися в іншій кімнаті, перед відкритим навстіж вікном, з якого виднів чудовий краєвид сейшеллського нічного неба. Світло в кімнаті було тьмяне, щоб не притлумлювати зорі, і похмуре обличчя Квінтесетца розтануло в тіні.

— А ви сумніваєтеся? — запитав він. — Невже ви думаєте, що якийсь світ може розчинитися в гіперпросторі? Зрозумійте, пересічна людина має лише туманне уявлення про те, що таке взагалі гіперпростір.

— Насправді, — сказав Тревіз, — я й сам туманно уявляю собі, що таке гіперпростір, а проходив крізь нього сотні разів.

— То поговорімо тоді про реальні речі. Запевняю вас, що, де б не була розташована Земля, її немає в межах Сейшеллського Союзу, і що світ, який ви згадали, — це не Земля.

— Але навіть якщо ви не знаєте, де Земля, С. К., ви маєте знати, де розташований світ, про який я згадав. Він точно в межах Сейшеллського Союзу. Це вже ми точно знаємо, правда ж, Пелорате?

Пелорат, який незворушно слухав, здригнувся, почувши, що до нього звертаються, і сказав:

— Якщо вже ми про це заговорили, Ґолане, то я знаю, де ця планета.

Тревіз повернувся до нього.

— Відколи це, Янове?

— Від цього вечора, любий Ґолане. Ви показали нам П’ятьох Сестер, С. К., коли ми йшли від вашого кабінету до дому. Ви вказали на тьмяну зірку в центрі п’ятикутника. Кажу вам, це точно Гея.

Квінтесетц завагався; годі було щось витлумачити на його обличчі, схованому в темряві. Нарешті науковець вимовив:

— Що ж, саме так і кажуть наші астрономи, конфіденційно. Гея — це планета, яка обертається навколо тої зірки.

Тревіз пильно глянув на Пелората, але з обличчя професора неможливо було щось зрозуміти. Тоді він повернувся до Квінтесетца:

— Ну то розкажіть нам про цю зірку. У вас є її координати?

— У мене? Ні. — Він ледь не розлютився, заперечуючи. — Я не маю зоряних координат. Можете отримати їх на нашому астрономічному факультеті, хоча, думаю, без проблем не обійдеться. Польоти на цю зірку заборонено.

— Чому? Вона ж у межах вашої території, чи не так?

— Космографічно так. А політично — ні.

Тревіз почекав, поки співрозмовник скаже ще щось. Нічого не почувши, він підвівся.

— Професоре Квінтесетц, — сказав він офіційним тоном, — я не поліціянт, солдат, дипломат або бандит. Я тут не для того, щоб силоміць витягувати з вас інформацію. Замість цього я, сам того не бажаючи, піду до нашого посла. Ви неодмінно маєте зрозуміти, що я запитую про цю інформацію не задля особистої вигоди. Це справа Фундації, і я не хочу робити із цього міжпланетний інцидент. Та й Сейшеллський Союз, думаю, теж не хотів би.

— Що це за справа Фундації? — невпевнено запитав Квінтесетц.

— Це не те, що я можу з вами обговорювати. Якщо ви не можете говорити зі мною про Гею, тоді передамо все це на урядовий рівень, а за цих обставин для Сейшелла так буде лише гірше. Сейшелл зберігає свою незалежність від Федерації, і я не маю нічого проти. Я не маю підстав бажати Сейшеллу злого й не хочу йти до нашого посла. Якщо я зроблю це, то ще й нашкоджу власній кар’єрі, бо мені дали суворі інструкції отримати цю інформацію, не роблячи з неї державної справи. Скажіть мені, будь ласка, чи є якась серйозна підстава, чому ви не можете обговорювати Гею? Вас заарештують або ще якось покарають? Скажіть відверто: у мене немає іншого вибору, крім як виходити на посла?

— Ні-ні, — відповів Квінтесетц у повному замішанні. — Я нічого не знаю про державні справи. Ми просто не говоримо про цей світ.

— Забобони?

— Так! Забобони! О сейшеллські небеса, та чим я кращий за ту дурнувату особу, яка розповіла вам, що Гея в гіперпросторі, або за свою дружину, яка навіть не залишиться в кімнаті, де згадують про Гею, і