Читати книгу - "Шлюбний договір"

– Чорт, я ж його адвокат. Навіщо я тоді потрібна, якщо мені не дозволяють бути присутньою на допиті?

– Послухайте, – нетерпляче каже Гордон, – дозвольте мені робити свою справу, добре? Коли закінчу – приведу його назад. Домовилися?

– За годину? Дві?

– Це залежить від нашого друга.

Гордон хапає мене за лікоть і підштовхує до дверей.

Елізабет іде за ним, але Гордон озирається і ляскає пальцями.

– Морі!

Охоронець із татуюванням-змією перегороджує Елізабет шлях.

Ми знову йдемо довгими коридорами. У кінці останнього – двері. Гордон набирає код на цифровій панелі, і ми заходимо в кімнату без вікон, де стоять три стільці і стіл. Морі дихає мені в шию.

– Сідайте, – наказує Гордон, сам сідає навпроти мене і кладе портфель на стіл.

На столі закріплено залізне кільце.

– Руки, – каже Морі.

Я кладу руки на стіл. Маурі просмикує наручники в кільце і заклацує їх мені на зап’ястках. Гордон дістає з портфеля червону теку, набиту паперами.

– Нічого не хочете сказати, перш ніж ми перейдемо до допиту? – цікавиться він.

До того як Еліс показала мені статтю в газеті, я збирався розповісти все на сто відсотків і прийняти будь-яке покарання. Тепер я не впевнений.

– З Джоанною все в порядку?

– Здивований, що ви про неї питаєте, – хмуриться Гордон. – Чому ви так переймаєтеся через Джоанну? Минулий візит вас нічого не навчив? – Він кидає погляд на Морі. – Очевидно, ні.

Морі посміхається.

– Я питаю, – кажу я, – тому що коли я бачив її востаннє, вона сиділа гола в клітці, стіни якої стискалися.

– Ну так, було таке, – недбало погоджується Гордон.

Він переглядає файл, потім нахиляється, і його обличчя опиняється зовсім близько до мого.

– Отже, ви збиралися зробити якесь зізнання.

Я мовчу.

– Може бути, це освіжить вам пам’ять? – Він викладає на стіл фотографії.

Морі з нудьгуючим виглядом тулиться до дверей.

Фотографії чорно-білі, нечіткі, але те, що я на них бачу, заперечувати неможливо.

– Зараз я поставлю вам те ж запитання, що й минулого разу, – каже Гордон. – Ви зустрічалися з Джоанною у фудкорті торгового центру «Гіллздейл»?

Я дивлюся на фотографію. Схоже, її зробили з камери спостереження. Я киваю.

– Добре. Уже щось. Опишіть, які стосунки пов’язують вас із Джоанною.

– Ми познайомилися в коледжі. Якийсь час зустрічалися. Потім розлучилися. Наступного разу я побачив її на щоквартальних зборах «Договору» в Гіллзборо.

– А потім?

– На других зборах, у Вудсайді. За тиждень на моє прохання вона зустрілася зі мною в фудкорті торгового центру «Гіллздейл» в Сан-Матео. Ми їли хот-доги на паличці і пили лимонад. І розмовляли.

– Про що?

– Про «Договір».

– І що Джоанна сказала вам про «Договір»?

– У мене були сумніви, чи підходить ця організація нам з Еліс. Джоанна переконала мене, сказала, що шлюб стане міцнішим.

Я сто разів подумки репетирував цю фразу, проте прозвучало все одно непереконливо.

– Що ще?

– Ми домовилися зустрітися, але вона не прийшла.

– А потім?

– Потім я бачив її тут, як вам відомо. – Я намагаюся стримати роздратування в голосі, зараз господар становища – Гордон.

– Ви розповіли вашій дружині про ці зустрічі?

– Ні.

– Чому?

– Не знаю.

– Тому що збиралися переспати з Джоаннною?

– Ні, – заперечую я.

– Ви зустрічалися з нею, просто щоби згадати минулі часи? Поїсти хот-догів на паличці? Чи тому, що вам надзвичайно подобається «Гіллздейл»? Ви намагалися її спокусити?

– Ні!

Гордон відсуває свій стілець і встає, спираючись руками на стіл. Морі пожвавлюється.

– І ви не пропонували їй відновити стосунки?

– Звичайно, ні.

– А в готелі «Хаятт» зустрітися пропонували?

– Якого біса? Ні, звичайно!

Гордон підходить і кладе руку мені на плече, ніби ми друзі.

– Ось у чому проблема, Джейку. Ви мені розповідаєте тільки те, що хочете розповісти, і маєте твердий намір дотримуватися своєї версії. Я розумію. Інстинкт самозбереження, і все таке. Але наші джерела підтвердили, що ви вступали в сексуальні стосунки із Джоанною Чарлз в готелі «Хаятт» у Бірлінгеймі, штат Каліфорнія, першого березня.

– Які джерела? Божевілля повне!

Гордон зітхає.

– Ми так добре почали, Джейку. Я покладав на вас великі надії. Думав, до обіду впораємося.

Він знову сідає.

– Я не спав з Джоанною Чарлз.

Як тільки ці слова зриваються у мене з губ, я розумію, що збрехав.

– Але ви ж самі зізналися, що спали!

– Сімнадцять років тому! Не зараз. Я навіть не думав про це.

Звичайно, це не зовсім правда. Чорт! Джоанна, гола, з розсунутими ногами, з дивною посмішкою на губах. Як було не подумати? Але це що, злочин? Я би не став цього робити. Ніколи.

– Хто ж знає, що у людини на умі, – говорить Гордон, ніби прочитавши мої думки.

Я-то знаю, що це просто тактика така, аби я думав, що «Договір» читає мої думки. Насправді вони не можуть читати мої думки. Чи можуть?

– Джейку, – мало не виспівує моє ім’я Гордон, – зараз я поставлю вам украй важливе питання. Гарненько подумайте, перш ніж відповісти. Ви би погодилися свідчити проти Джоанни, щоб скоріше вийти звідси?

Відповідь я вже знаю, проте тягну час, щоб Гордон думав, що я розмірковую над його пропозицією.

Нарешті просто відповідаю:

– Ні.

Гордон здригається як від ляпаса.

– Ну-ну, Джейку. Ваша поведінка мені незрозуміла, з огляду на те, що повідомило наше джерело, але ваше рішення я поважаю. Якщо раптом передумаєте в процесі, просто скажіть, що хочете поговорити зі мною.

Про яке джерело він говорить? Натякає, що Джоанна сказала, нібито у нас був секс у готелі? Навіщо Джоанні так говорити? Хіба що під жахливим тиском. Я згадую клітку, яка зменшується в розмірах.

– Не передумаю. Я зустрівся із Джоанною один раз у торговому центрі. Усе інше – брехня.

Гордон кидає на мене зневажливий погляд, потім виходить із кімнати. Морі йде за ним.

Я сиджу, прикутий наручниками до столу. Чую, як у вентиляції над головою свистить вітер. У кімнаті стає все холодніше. Я виснажений, голодний і замерз так, що не можу думати. От би поговорити з Еліс! Я кладу голову на стіл, і в кімнаті відразу гасне світло. Піднімаю голову – світло вмикається. Я пробую ще