Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Естеса почувалась би ніяково від таких рухів та дотиків, але в танці вона завжди відчувала лише впевненість, тому їй нічого не заважало насолоджуватись цією миттю. Вона абстрагувалась і була повністю поглинута яскравою мелодією вальсу та самим танцем.

Музика зупинилась. Зупинилась і пара. Важко дихаючи та дивлячись одне одному у вічі вони усміхались. Кров бурлила всередині. Хотілось не зупинятись і танцювати далі. З усіх сторін лунали овації. Торіан та Ессі досі не випускали одне одного з рук. І чоловік навіть подумав, що хоче поцілувати свою прекрасну юну дружину, але швидко отямився і вирішив її не лякати таким неочікуваним жестом, який би всі навкруги схвалили.

Він відійшов на крок, узяв ніжну долоньку дівчини і поцілував її.

– Дякую за танець, – усміхнувся чоловік, пропилюючи Ессі своїм магнетичним поглядом.

– Навзаєм, мілорде, – вона зробила кніксен і відповіла на його усмішку.

Торіан взяв її за руку і повів до одного кінця зали, де їх чекали закуски та напої. Там вони мали приймати вітання від численних гостей. Першими їх привітала Її Величність королева-вдова Ронна.

– Любі мої, я така щаслива вас вітати із вашим весіллям! Нехай цей союз буде благословенний! – старенька взяла руки молодят і склала їх разом, міцно стиснувши. – Я вже боялась, що не дочекаюсь цього дня! Я неймовірно рада, що ти знайшов собі таку чудову пару, любий онуку! Ласкаво прошу до родини, Естесо.

Жінка на крилах щастя помчала гомоніти з гостями, такою енергійною Ессі її ще не бачила. До молодят підійшли Оліс, Рендар та Мар’єн.

– Від імені нашої родини я рада вітати вас із одруженням! Нехай Рада Богів благословить вас на довге та щасливе життя!

– Дякуємо, міледі, – почтиво схилив голову чоловік. Леді підійшла до Ессі та поклала руку їй на щічку.

– Доню… – жінка усміхнулась і провела пальцями по ніжній шкірі. – Ти вже така доросла…

Оліс обійняла білявку, наплювавши на етикет.

– Я тебе дуже люблю…

– І я вас… мамо… – від цих слів графиня пригорнула дівчину до себе ще міцніше.

Вони отримали привітання ще й від Рендара та Мар’єн. Далі не було ні хвилини спокою. Кожен хотів підійти і привітати щасливу пару, страшенно надокучаючи. Крайнім був якийсь старий товстий чоловік із блискучою лисиною. Він вклонився перед молодятами.

– Вітаю вас із весіллям, Ваша Високосте, – прозвучало це максимально байдуже і, ніби, крізь зуби, але все ж ввічливо. Ще й проігнорував Ессі.

– Дякую, лорде Еркер, – дуже сухо відповів йому ерцгерцог. Ессі подивилась на того стариганя, його голос та вигляд здались їй знайомими. І вона згадала його! Це ж той самий садист, що погрожував їй на балі-маскараді! А ще це не просто садист, а член Королівської Ради, герцог Еркер Монті, володар землі Сестіял! Саме цьому герцогству належить Бартур. Це певно не єдиний член Королівської Ради, який тут присутній. І тепер питання: чи прийде король? Від цього тілом пройшовся холодок. Вона геть забула, що брат її чоловіка має теж бути тут присутнім. Неодмінно.

Далі вона стояла, ніби у воду опущена, поки Торіан обмінювався із Еркером та іншими нескінченними привітаннями та подяками. І, коли видалась вільна хвилинка, Торіан взяв Ессі за руку, вивів її з того трансу і прошепотів:

– Може ще один танець?

– Залюбки! – «Треба розсвіятись! Інакше я так розум втрачу…»

Вони вийшли до інших пар, а ті, хто мали їх привітати і вже довго стояли в черзі, невдоволено провели їх спини злими поглядами. Молодята закружлялись в танці і нарешті мали змогу трохи відпочити від тих усіх обмінів люб’язностями.

– Тут аж дихати легше, – зітхнув ерцгерцог. Схоже він не частий гість на балах.

– Ви нас просто врятували щойно цим танцем, – усміхнулась білявка.

– Може перейдемо на ти? Мені здається це зайвим в сім’ї звертатись за етикетом, – Ессі відвела очі і посерйознішала. Вона була згодна з його позицією, але так легко переступити через це не могла. Особливо не хотілось ставати ближчою до цього чоловіка.

– Якщо ні, то ні, я зрозумію. Не хочу вас підганяти…

– Та все гаразд, – юна леді нарешті знову поглянула йому в очі, – ми можемо спробувати, але я не можу нічого обіцяти. До цього важко звикнути.

– Я все розумію і не тисну на вас, міледі, – на його обличчі з’явилась легка приємна усмішка, на яку відповіла Ессі.

Танець закінчився і вони аж скривились.

– Ну що, ви готові? – він галантно подав їй руку і сумно усміхнувся.

– А якщо ні?

– Тоді пропоную прогулятись садом.

– Чудова ідея! – вона вклала свої пальчики в його долоню і вони вийшли із зали одразу в сад. Тут було менше гостей. Більшість, дякувати богам, обрала душне приміщення і веселі напої, тому зараз вони шукали місце, де б не було нікого, адже і тут їм доводилось щоразу ввічливо кивати на короткі привітання від перехожих вельмож.

Нарешті вони змогли знайти місце, якраз поруч з одним із фонтанів. Вони сіли на бортик фонтану від якого віяло освіжаючою прохолодою. Сонце вже трохи припікало.