Читати книгу - "Морок. Повірити у неможливе., Лія Тан"

Нестор зітхнув, зупинившись зовсім поруч, з блудом в очах дивився на неї, та хрипким тоном попросив.

— Не затримуйся.

Злата послала чоловікові повітряний поцілунок, та зачинила за собою двері в кабінет.

Побажання Нестора виявилося не з легких, але досить цікавим. Поєднати в одному ароматі це все, буде не легко, і це ще більше захопило дівчину.

Захопившись роботою забула про все на світі. Відмірювала, поєднувала, записувала. Знову все повторювала, міняючи пропорції, і так по колу, та бажаний аромат все одно не виходив. Нервувала й кинувши все, зняла рукавички, та з пересердя кинула їх на робочу поверхню, й повільно підійшла до невеличкого вікна, за яким стояв похмурий день, і це ще більше гнітило.

Тишу порушили чиїсь кроки. Здригнулася й оглянулася, до неї впевненою ходою наближався Нестор. Примружившись, чоловік оцінював її. Серце вмить підстрибнуло в грудях. Цей неоднозначний погляд, пройшов її наскрізь. Повернулася до нього цілком.

— Не виходить? — Зупинився в міліметрі.

Рване дихання видавало дівчину. Вона нервово облизнула пересохлі губи. Романов тільки стояв поруч, навіть не торкався її, а кров у венах вже кипіла, тілом снував блуд.

— Ні, — тихо та розчаровано видавила, на його запитання.

Нестор гарячою рукою торкнувся її щоки, та накрив губи дівчини своїми. Тіло Злати інстинктивно міцніше притиснулося до нього, руки обвили його шию. Віддалася цьому поцілунку повністю. Руки чоловіка стиснули стрункий стан, і повільно ковзнули на сідниці, легенько здавивши їх.

— Злато, я просив тебе не одягати штани. — Важко дихаючи зірвано нагадав.

Злата лукаво посміхнулася, закусивши нижню губу перепитала.

— Бо це не збуджує?

— Це забирає багато часу. — Нахмурився Нестор.

— Ні, любий, це продовжує прелюдію. — Відчувала його збуджену плоть через тканину. Руки непослушно заходилися розстібати ґудзики на його сорочці.

Нестор з диким бажанням в погляді підхопив її, посадивши собі на торс, а тоді пересадив на вільну від пробірок поверхню. Гарячі поцілунки покривали шию дівчини, опускаючись до низу. Відірвавшись від її тіла Нестор з блудом заглянув в очі.

— Тобі замало прелюдії? Ти ж завжди вся палаєш? — З недовірою прохрипів.

— Інколи хочеться, щоб це тривало довше. — Звабливо облизнула вуста, з викликом заглядаючи в його очі.

— Сьогодні в ночі будеш зв’язаною, а я бавитимуся з тобою стільки, скільки мені захочеться. — З погрозою кинув чоловік, різко та міцно притиснувши її до себе.

Томливий стогін зірвався з вуст Злати, його слова паморочили свідомість.

— Я вже на враженнях. Не дочекаюся вечора. — Переривчасто зірвалося з вуст.

Нестор розстібнув блузку на ній, й розстібнувши бюстгальтер потяг його до низу звільнивши груди. Нахиливши тіло дівчини, жадібно цілував зону декольте та груди по черзі. Захоплюючи смочки, бавився ними.

Злата стогнала, намагалася пестити його, наскільки це було можливим. Раптом Нестор все обірвав знявши її з поверхні й змусив повернутися до нього спиною. Стягнув блузку з бюстгальтером, руки відразу розстібали замок блискавку на її джинсах.

— В нас часу обмаль, тож хочу тебе негайно. — Зірвано шепотів їй на вушко.

Спазми у лоні дівчини тільки посилилися, вона прогиналася всім тілом, притискаючись до нього. Нестор опустив її джинси до колін й за мить слизнув по промежині пальцями, які відразу проникли в лоно. Злата прогнулася ще більше, та старалася якомога глибше захопити їх. Божеволіла від того, що відбувалося. Раптом опинилася притиснутою до робочої поверхні тазом, в її лоно протискалася плоть. Стримати писк насолоди не могла.

— Що ти робиш зі мною, моя ненаситна дівчинко. — Зірвано шепотів їй на вухо Нестор.

Відчула як плоть заповнила її повністю зі середини, перед очима все попливло. Повільні поштовхи зростали, відносячи Злату до океану насолоди та запамороки. Кохання з Нестором це щось неймовірно фантастичне, здається хотіла його постійно.

Покинули лабораторію щасливі. Злату вже не так гнітило те, що у неї не вийшов її задум. Знала наступного разу все вийде.

Погодувавши Власія, закохані швидко зібралися й відправилися у гості до сестри Нестора. Злата бачилася з нею більше як рік тому. Тоді Настя з радістю прийняла її, хоча дівчина чекала на протилежну реакцію.

Сіли в машину. Власій задоволено гудів у автокріслі-люльці. Мимоволі думки дівчини, повернулися до ранкового повідомлення від аноніма.

Не хотіла вірити, що це реальні погрози. Це, мабуть, чиїсь безглуздий жарт.

Перевела погляд на Нестора та сина, серце обливалося кров’ю. Єдине знала точно, усі ці погрози через Романова. Здогадувалася це або Діана, або хтось інший, про кого вона навіть не здогадується. Але заспокоювала себе. Мовляв, вони завжди та всюди з охороною, «Тож, що може трапитись?!!».