Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

- Усі дракони – герцоги, оскільки є родичами короля. І їх можна перерахувати на пальцях двох рук. Але не всі герцоги – дракони. Тож якщо знаєш титул людини, то можеш певною мірою вгадати, що він є драконом.

Я задумливо накрутила локон на палець.

Щось мені підказує - не такий це вже й секрет.

А Райан усе дивиться на мене пильним, немигаючим та таким красномовним поглядом, що стає очевидно – думає він зовсім не про відмінності між людьми та драконами… І я знову відчула як спалахнули мої щоки.

- Мені треба відвезти тебе додому, - раптом сказав він.

Мене затопила досада.

- Уже проганяєш? – ображено дорікнула я та повернула чашку на столик.

Він заперечливо похитав головою:

- Ну що ти! Мені просто потрібно повернутись в Службу безпеки, ця ніч обіцяє бути довгою, - він простягнув до мене руки, взяв мої долоні, погладив їх пальцями, і додав, - Але скоро мій дім стане твоїм. І я дуже хочу тебе тут бачити. Щодня.

Це прозвучало так інтимо та багатообіцяюче, що одразу уявилось, що він тут зі мною буде робити. Щодня. І що він би не проти почати просто зараз, прямо на цьому дивані…

Мені стало важко дихати, а серце часто-часто забилося в грудях.

І правда, краще вже мені їхати додому бо я скоро здурію від усіх цих дахозносних поцілунків, красномовних натяків, жагучих поглядів та еротичної атмосфери, що так і плавить мене із середини.

Я прикусила губу і опустила погляд, та швидко підняла його:

- Ти обіцяв показати свого дракона!

- Обіцяв – значить покажу! - посміхнувся Райан. І запропонував, – Давай полетимо до замку Філіпа? Це не далеко звідси. Якщо, звісно, не боїшся літати.

Він відвезе мене на собі? Літати з ним…

Ох, чого ж тут так душно?

- З тобою мені нічого не страшно! -  грайливо запевнила я.

І наречений вдоволено усміхнувся.

Він підвівся та потягнув мене за руки, підіймаючи з дивана, і ми прогулялися до невеликої галявини біля будинку. Там Райан відійшов від мене метрів на десять і його заволокло чорним туманом, що заклубився та повністю приховав його. Коли туман розвіявся, я побачила перед собою дракона. Він був чорним, як безмісячна ніч, блискучим, прекрасним та величним. Таким казковим, що я замилувалася. Наблизилась до нього і торкнулася рукою луски на носі. Дракон дивився на мене своїми чудовими блакитними очима. Накотило відчуття дивовижної близькості та єднання. Коли слова зайві. Я не могла відвести погляду і як зачарована розглядала його. Здавалося, навіть час уповільнив свій біг. І хотілося, щоби це не припинялося…

Дракон випростав крило, притуливши до землі і кивнув на нього. Натяк був прозорим, і я обережно піднялась нагору. Крило виявилося трохи шорстким, у великих пластинах як камінцях на бруківці, тому було не страшно підніматися. Навіть зручно. Я сіла у впадинці зверху спини, там, де вона переходить у шию. Відчувала живе тепло і почувалась досить комфортно. І ми піднялися у повітря. Я милувалася Селеною та яскравими зірками, які стали напрочуд близькими. Насолоджувалася свіжим та легким вечірнім вітерцем, що розвіював моє волосся. Дивилася вниз на місто, а потім на річки, поля, виноградники та луки. І зовсім не трималася. Була впевненість, що мій дракон мене не впустить.

Я почала розглядати його, і помітила, що луска на шиї і трохи нижче дуже м'яка і ніжна, наче шкіра. Коли я ласкаво погладила її рукою, по ній пройшло ледь помітне тремтіння. Хто б міг подумати, що дракони такі чутливі створіння!

І як хвилююче відчувати під собою таку міць… Так, про що я взагалі думаю?!

Ми летіли вже близько півгодини і моє захоплення від польоту встигло вщухнути. І захотілося пустувати. Тому я зняла туфлі, поклала їх перед собою, а босими ногами притулилася до боків дракона. Але цього мені здалося замало, і я почала легко погладжувати його ступнями... Від цієї невинної ласки дракон пирхнув струмінем сірого диму. А я весело засміялася.

Цікаво, а йому сподобалося чи ні?

Спробуй зрозумій цих магічних істот!

Але ми саме підлітали до замку графа, і довелося взутися та забути про пустощі. Нас вибігли зустрічати слуги. Та просто подивитися хотіли, не часто таке побачиш! А незабаром підтяглися й тітка з Корделією.

Дракон сів і я граційно спустилася з його спини.

___________________________

І пісня-настрій до цієї глави: Bryan Adams - (Everything I Do) I Do It For You