read-books.club » Інше » Записки в узголів’ї 📚 - Українською

Читати книгу - "Записки в узголів’ї"

930
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Записки в узголів’ї" автора Сей Сенагон. Жанр книги: Інше / Сучасна проза / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:
href=#anotelink37>обратно) 38

Муракамі – японський імператор (роки правління: 947–967).

(обратно) 39

Кото – традиційний японський щипковий тринадцятиструнний музичний інструмент з довгим дерев’яним корпусом.

(обратно) 40

Свято П’яти танцівниць (яп.: Ґосечі) – давній ритуальний танець у виконанні п’яти кращих танцівниць, який виконувався з нагоди церемонії першого куштування рису нового врожаю.

(обратно) 41

«Зміна напрямку» (яп.: ката-таґае) – один із засобів захисної магії. Перед подорожжю мандрівники зверталися до гадателя, який вираховував, чи не «загороджує шлях» у цей день хтось із численних божеств неба. Якщо так, то спочатку треба було поїхати в іншому напрямку, зупинитися на нічліг у чужому домі, а вже потім їхати туди, куди було заплановано.

(обратно) 42

«Молоточок щастя» – мініатюрний молоточок, який виготовлявся із заліза або міді і символізував небесну зброю проти будь-якої недуги. Його часто застосовували у магічних заклинаннях.

(обратно) 43

Мисливський одяг (яп.: каріґіну) – раніше мисливське вбрання слугувало лише для полювання, проте пізніше воно стало елементом повсякденного одягу придворних.

(обратно) 44

За давньою традицією, заміжні японки чорнили собі зуби, що сприяло їх кращому збереженню. Ця традиція (яп.: охаґуро) проіснувала аж до революції Мейджі (1868 р.)

(обратно) 45

Ебоші – високий ковпак з туго накрахмаленого дірчастого шовку чорного кольору.

(обратно) 46

«День віддалення» (яп.: імі-но хі) – синтоїстський ритуал. У ці дні не виходили зі свого будинку, не приймали гостей, не відповідали на листи, не їли м’яса. А все для того, щоб не накликати на себе біду.

(обратно) 47

«Вісім повчань» – спеціальна храмова проповідь, присвячена тлумаченню змісту буддійської «Сутри Лотоса».

(обратно) 48

Тайшьо – воєначальник, найвищий військовий чин.

(обратно) 49

Чюнаґон – члени Державної ради мали такі звання: дайнаґон (старший радник), чюнаґон (другий радник), шьонаґон (молодший радник).

(обратно) 50

То-дайнаґон – йдеться про Фуджівара-но Тамеміцу.

(обратно) 51

Сейхан (962–999) – відомий буддійський священик доби Хейан.

(обратно) 52

Натяк на притчу з «Сутри Лотоса», де йдеться про те, що коли Будда читав проповідь перед п’ятитисячною аудиторією, одна особа встала й пішла геть, на що Будда зауважив: «Правильно зробив цей чоловік, оскільки прийшов сюди лише заради хвастощів».

(обратно) 53

Мічіноку – назва місцевості, де з давніх часів японські майстри виробляли з бруслини жорсткий, шерхуватий папір, який використовували для листування.

(обратно) 54

Ян Гуй-фей – легендарна китайська красуня VIII ст., коханка імператора Сюань Цзуна, що була страчена заколотниками. Героїня популярної в Японії доби Хейан поеми Бо Цзюй-і «Довічна печаль».

(обратно) 55

Хітомаро (повне ім’я: Какіномото-но Хітомаро, др. пол. VII – поч. VIII ст.) – видатний японський поет, значна кількість віршів якого увійшла до складу першої японської поетичної антології «Ман-йо-шю» (18 «довгих пісень», 67 танка), котра датується серединою VIII ст., а також багатьох інших зібрань давньої японської поезії. Укладач другої за часом появи поетичної антології «Кокін-вака-шю» (905 р.) Кі-но Цураюкі (859–945) у своїй відомій передмові до неї називає Какіномото-но Хітомаро разом з Ямабе-но Акахіто (пер. пол. VIII ст.) «чародійниками японської пісні», зазначаючи при цьому, що «важко поставити Хітомаро вище за Акахіто, так само, як і Акахіто поставити нижче за Хітомаро».

(обратно) 56

Мікурі (бот.) – вид прісноводних водоростей (укр.: їжача голівка; лат.: Sparganium stoloniferum).

(обратно) 57

Цілющий шар кусудама – один з інструментів магічної медицини; круглий мішечок, прикрашений штучними квітами та кольоровими нитками. Його вішали в опочивальні над ліжком у п’ятий день п’ятого місяця, щоб він відганяв усіляких злих духів.

(обратно) 58

Тасоба-но кі (бот.) – фотинія (лат.: Photinia); вид вічнозеленого чагарника.

(обратно) 59

Маюмі (бот.) – бересклет Зибольда (лат.: Euonymus sieboldianus); вид вічнозеленого чагарника.

(обратно) 60

Сакакі (бот.) – клеєра японська (лат.: Cleyera ochnacea); вид вічнозеленого чагарникового дерева, яке в синтоїзмі вважається священним і завжди використовується в синтоїстських церемоніях.

(обратно) 61

Асунаро або хіба (бот.) – туопсис японський (лат.: Thujopsis dolobrata); вид вічнозеленого чагарника.

(обратно) 62

«Мишачі колобки» (бот.) – бирючина, вовчі ягоди (лат.: Daphne); вид вічнозеленого чагарника.

(обратно) 63

Шіі або шіінокі (бот.) – літокарпус Зибольда (лат.: Lithocarpus); вічнозелене дерево.

(обратно) 64

Сусано О-но мікото – бог вітру та бурі в синтоїстській міфології, рідний брат богині Аматерасу.

(обратно) 65

Юдзуріха (бот.) – дафніфілум (лат.: Daphniphyllum macropodum); вид вічнозеленого чагарникового дерева.

(обратно) 66

Міякодорі (досл.: «столична пташка») – далекосхідний кулик-сорока.

(обратно) 67

Нукадзукі – жук-довгоносик (лат.: Curculionidae).

(обратно) 68

«Біла верба на річці Адо» – рядок із вірша жанру седока № 1293 антології «Ман-йо-шю» поета Какіномото Хітомаро, де описується біла верба, гілки якої «навіть ніж не бере, а якщо зріжуть, то вони знову відростають».

(обратно) 69

Омодака – стрілиця або копійник (лат.: Sagittaria sagittifolia).

(обратно) 70

Хіромушіро (досл.: «циновка для п’явок») – жовті глечики або жовта водяна лілія (лат.: Nuphar lutea).

(обратно) 71

Пуерарія – багаторічна дерев’яниста ліаноподібна рослина родини бобових (лат.: Pueraria).

(обратно) 72

Ман-йо-шю, Кокін-шю, Ґосен-шю – назви найвідоміших японських поетичних антологій VIII–X ст.

(обратно) 73

Омінаеші – патринія (лат.: Patrinia scabiosifolia).

(обратно) 74

Камацука – різновид амаранта (лат.: Pourthiaea villosa).

(обратно) 75

Фуджі – гліцинія (лат.: Wisteria floribunda).

(обратно) 76

Сусукі – міскант китайський. Восени викидає колосся, квітне жовтим кольором (лат.: Miscanthus sinensis).

(обратно) 77

Хаґі – леспедиця. Кущ, що восени квітне рожевим (лат. Lespedeza bicolor).

(обратно) 78

Хіейдзан – гора Хіей (яп.: 比叡山、ひえいざん) – гора в Японії, на межі префектур Шіґа та Кіото, Хіей має дві вершини; перша називається Великий Хіей, висотою 848,3 м, а друга – бескид Шімей, висотою 838 м.

(обратно) 79

Каґура – ритуальні пісні і танці, містерії, що виконувались у синтоїстських храмах.

(обратно) 80

Біва – традиційний струнний музичний інструмент в Японії. Аналог української кобзи. Інколи називається «японською лютнею».

(обратно) 81

«Ісе моноґатарі» – один із найкращих творів класичної японської літератури, збірка новел з віршами танка, яку написав Арівара-но Наріхіра (825–880).

(обратно) 82

Ґен-чюджьо: Ґен – китайське читання першого ієрогліфа прізвища Мінамото. Чюджьо – військове звання. Мається на увазі Мінамото-но Норіката, син лівого міністра.

(обратно) 83

Норіміцу – Тачібана Норіміцу, колишній чоловік Сей-шьонаґон (див. передмову). У палаці був помічником начальника служби ремонту.

(обратно) 84

Мікішіґедоно – молодша сестра імператриці.

(обратно) 85

Судзуші і Накатада – герої популярного роману «Дуплисте дерево» («Уцубо-моноґатарі»). Накатада жив у злиднях з матір’ю у дуплі дерева. Хлопчик ловив рибу

1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки в узголів’ї», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Записки в узголів’ї"