read-books.club » Дитячі книги » Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія 📚 - Українською

Читати книгу - "Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія"

217
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія" автора Марина Степанівна Павленко. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 73 74
Перейти на сторінку:
уже заждались у Половинчику бабуся з дідусем, і Софійка охоче пробуде там хоч і до першого вересня! А що? Сашко в Матвіївці, вона — в Половинчику!

Перестрибуючи з каменя на камінь, поволі рушила мілиною вдовж берега. Чия то розумна фраза про те, що треба вкладати гроші у спогади? Вона вдячна своїм татові й мамі, що зробили їй цю кримсько-емігейську поїздку, вдячна камінчикові, вдячна цій красі, яка ще довго-довго буде снитись і зігрівати серце і душу…

— Ух, насилу дождав, щоб ти відійшла подалі від тих блондинок! — із прибережного верболозу до Софійки виступив… Туз Козирний!

— Я знов десь поділа твою лебідку? — зайняла оборону.

— Поговорити треба…

— Мені — не треба!

— Зажди, не тікай, я…

— Це ти стій, де стоїш! І ні кроку ближче!

— Добре-добре, як скажеш! — Андрій зупинився у воді біля куща. — Лиш послухай мене!.. Я хотів… Лебідка ні при чому… Коротше, вибач! За те, що накричав тоді, як ті гамадрили на Жандармі застрягли… Просто переживав… А та Вікука ще й спасика приперла: тебе в ньому в момент би знесло…

— Я, здається, це вже десь чула. Приправлене добірними матюками. Щось іще?

— Ні, ти не розумієш! Так само я колись мало не втопився, коли рибалив, узутий у височенні рибальські гумові чоботи, знаєш такі? Так-от, як у них набралось води, то я мало не втопився на метровій глибині! Бо вони тягли донизу!..

— Рибальські чоботи. Це вже цікавіша розмова! — свердлила його іронічним поглядом.

— Так би й жилет, повір!.. І вся та пригода… Але ти повелась, як справжня русалка! І дурню я варзякав, коли на тебе дерся. Респект тобі, повний респект!

— Що ж, за це навіть дякую! Проте, звичайно, без твоєї допомоги у мене нічогісінько не вийшло б! Вияснили, тепер можна й до автобуса!

— Ні, стривай! — ніяк не міг висловити чогось важливішого. — А те, що ти вчора казала обом тим рудим, це правда?

— Толянові й Колянові? А що я казала?

— Ну, що в тебе… є хлопець? Хто він? Може, то… я?

— А, ти про це! — здивувалась, що, виявляється, цей ходячий локатор усе чув. — Тебе це точно не стосується. Як мовив один мій знайомий: розслабся!

— Я так і знав!.. Ти просто гнала… Та й які в мене можуть бути конкуренти? Але я не про це… За те, що тоді, на кар’єрі, вибач…

— Ти тоді одним махом передушив усіх метеликів! — аж сама усміхнулась від свого дотепу.

— Що?

— Та нічого, це я так собі! — відвернулась.

— А, ну… Тобто, я зрозумів… Згоден… Це в мене перший раз такий прокол… Досі в мене з цим ділом усе гладко йшло… Ті блонди на все були готові, я й звик, пробач!

— Блонди — це Іра й Аська? — насторожилась.

— Нє, не Ірка, лиш Аська й та, як її…

— Лі-і-і-зка?!

— Типу того. Та не кіпішуй ти, в котроїсь із них я вже був навіть не перший.

Софійці одібрало мову.

— А ти знаєш, що в Лізки зараз проблеми? — оговталась.

— Мені до її проблем немає жодного діла! По-перше, наша інтрижка була вже давно, а по-друге, після мене завжди все чисто, я за безпечний секс!

Господи, що він верзе! Софійка закрила обличчя руками. «На козаку нема знаку» — чи ж не про таке свідчить бабусина Лінина приказка?

— А з тобою трохи той… поспішив. Думав, просто виламуєшся. Ти не така, як вони… А я, дурень!.. Я виправлюсь. Обіцяю рук не розпускати, поки ти сама не захочеш… Словом, пропоную поновити наші стосунки.

— Я-а-а-акі стосу-у-у-унки? — він справді дурень, ще й такий самовпевнений, що нічого не бачить, не розуміє!

— Давай уже сьогодні ввечері… Або ні: коли сама схочеш: зустрінемось і кудись підемо, о’кей?

Він ще сміє щось пропонувати?! І тут її погляд помітив на прибережному камені мох-лишайник, це нагадало розмову Ліди Василівни з медсестрою про те, чи приживуться сукуленти в домашніх умовах.

— Знаєш, мій прапрадід був садівником, — відгорнула з лиця волосся й виклично глянула просто в його сірі безсоромні очі. — І пан змусив його посадити у своїй оранжереї банани. Дід попереджав, що банани в нас не родитимуть, а пан: «Хочу, і край!» Як садівник їх не плекав, як не поливав, як не підживлював, скільки хазяйських грошей у грунт, у тепло не вбухав — жоден банан так і не вродив. Здається, один зацвів, і то швидко обсипався. Пан таки переконався, що в наших кліматичних умовах це теплолюбне диво не достигає. Так от, вважай, що я — рослина, яка ніколи не приживеться в твоїх кліматичних умовах! Ніколи, чуєш?

Андрій відвів очі й опустив голову (зрозумів, таки

1 ... 73 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія"