Читати книгу - "Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія"

Цього разу Андрій дивився не на Софію, а кудись у вогонь, а може, навіть у себе. Це йому личило, і хоч подумки він уже звертався, скоріш за все, до якоїсь наступної своєї пасії, і спів, і пісня від того — так само душевні.

— …Ось помаленьку задкує вже трап від крила, Справді, це прірва між нами навік пролягла! Що ж, це співак як у воду дивиться!..

Віта й Леся втирали сльози, Альбабарін і Дмитро теж чомусь опускали очі.

…Знову прийшов Толян, прихопивши, певно, для сміливості (бо таки остерігається Туза), когось із учорашніх потопельників. Підкликав Софію. Цього разу, наче виправдовуючись, сором’язливо простягнув коробку цукерок. Шоколад з горішками, саме те, що вона любить і за чим в Емігеї скучила, але аж ніяково за таку увагу й гостинці!

— Такій красивій дівчині… І такій сміливій!.. — незграбно виправдовувався Толян.

— Дякую, не варто було… — невпевнено взяла коробку й відразу її розкрила-розділила на всіх. — Частуйтесь!

— А як ти на те… щоб дати свій телефончик? — геть осмілів Толян, користуючись Тузовим невтручанням. — Я маю на увазі номер…

— Викличеш, як знову будеш тонути? — прискалила око Софійка.

— Та ні! Я іноді буваю у Вишнополі, могли б зустрітися…

Ну от що робити? В принципі, дивлячись на таких однакових братів, можна передбачити, що їхні смаки також збігаються…

Ситуацію врятував, як не дивно, Колян, що, як підсмалений, прилетів до табору. В руках тримав нового букета чайних троянд (видко, минулого разу не всі обніс). Помітивши старшого брата, помітно зів’яв (Колян, а не букет), але відважно простягнув їй квіти.

— Як ти виліз?! — напався на малого Толян.

— Ага, бо одне діло, коли мама зачиняє, тоді все хоч справедливо! — зайняв оборонну позицію Колян. — А як старший брат, то яке ти на мене маєш право?

— Я зараз покажу право! — мало не кинувся до малого старший.

Софійка заступила дитину своєю, хоч і не надто широкою, спиною:

— Не сваріться, ви ж рідні!

— А дівчину в мене відбивати — яке маєш право, га? — відчувши силу на своєму боці, осмілів, стиснув кулачата й показав язика братові Микола.

— Та я… Зараз я зроблю тобі секир башка! — грозився Анатолій, але більше для годиться: не лупцюватиме ж брата при Софійці!

— Не знаю, кого ви там не поділили, — насилу погамувала сміх, — та якщо мене, то ви обидва мені дуже подобаєтесь, але у мене є хлопець! — І що вона морозить? У неї ж нема ніякого хлопця! Не рахувати ж Сашка? Це камінчик дав їй у голову.

Толян і Колян понуро перезирнулись.

— Але ви класні! Ви — справжні чоловіки, можна сказати, козаки, чесно! І я вдячна вам обом: тобі, Толяне, за цукерки і за пляшку… натирання, яке мене дуже вилікувало. Тобі, Коляне, за букети (удома не лайте його, будь ласка, бо завтра ми вже від’їжджаємо, і квітника більше ніхто не патратиме!) й за карт… І за картину з Мамаєм, яку знайшов на горищі і яку, якщо треба, я готова віддати назад, бо не можу прийняти такого дорогого подарунка! О!

— Ти посмів подарувати… красуні, спортсменці, русалці, так сказать… те старе дрантя? — знову сердився Анатолій.

— Бо ти нічого не тямиш в історії! — знову показав йому язика менший.

— Якщо та картина хоч трохи цінна, — спохопився Толян, — то будемо раді, якщо ти її приймеш! Від нас обох!

— Справді? Ой, дякую!

По тому пішла сцена бурхливого й справді щирого: може, тому, що вже прощального обнімання (обидва брати вмудрились поцілувати її — кожен зі свого боку — в щічки, але це було навіть приємно). На мить здалося, що під ребра кольнула стріла ревнивого Андрієвого погляду, але ні: він зовсім не дивився на їхню групку, спокійно співав собі далі. Здається, про равлика-бутерброда.

Ось і прощальне купання в Бузі. Завадчучка й Аська роблять останні кадри на воді.

— Зажди, стану так, щоб загар було видно, а цього жиру ні! — кокетливо прикриває Аська свої придумані целюліти.

— Клацаю, як є, а там собі відфотошопишся! — відмахується Ірка.

— Мені треба не тільки фотошопитись, а й просто топитись: цей купальник геть зносився, щоб їхати з мамою в Турцію, доведеться заново скуплятись! — кокетувала й дотепничала Аська.

— Ой, не флудь, цей купчик ще чіткий, іще не одну Анталію витримає! — кривилась Завадчучка. — Це мій уже в повній відключці, не знаю, як у ньому в Єгипті показуватись!

— Спамиш, твій теж ще нічого! Десь там і Кулаківський зараз — підтвердить!

Софійка зовсім не заздрила, що дівчат чекає продовження літа на заморських курортах: її з Ростиком