Читати книгу - "Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)"

— Мене хотіли вбити ще дитиною, але на подушці сиділа змія, яка берегла мій сон… Я був найщасливішою людиною в світі, — широка усмішка промайнула по його похмурому обличчю космічного жандарма. — Я любив свою матір — вона була вродлива й молода і ночами приходила до мене — після того, як отруїла батька. Але найбільше — Олівію. Я був закоханий у свою сестру, вона також приходила по ночах — коли матінка виїздила на берег моря.

Ваш Учитель запитує вас — навіщо вам влада? І ви часто не знаєте, що відповісти. Запам'ятайте, — голос Германіка став грізним, і серця слухачів стиснулись від страху. — Влада потрібна для того, щоб задовольняти будь-які ваші хотіння, будь-які пристрасті, навіть злочинні, навіть прокляті богами вчинки. Ви можете пити людську кров, злягатися з матерями і сестрами, розтлівати маленьких хлопців і дівчаток, мати статеві акти з тваринами. Як я зі своєю кобилою, яку зробив громадянкою імперії, а потім — членом Сенату. Я любив її й хотів на ній одружитися. Запліднюючи кобилу своїм сім'ям, я сподівався, що народиться маленький кентавр, наш син із тілом жеребця і моєю головою. Але тодішні наші пізнання в генетиці були дуже відсталі, не те що зараз. Тепер я задовольнив би цю схотінку… Коли Сенат хотів поставити статую Зевса, я наказав скульпторові ваяти її з мене.

Влада дається вам для того, щоб робити будь-що — і ніхто, ніхто, якщо ваша влада справжня, не скаже вам слова заперечення. Навпаки — знайдуться філософи і поети, які звеличать вас, оспівуватимуть ваші діяння у піснях, одах, поемах, псалмах, панегіриках, телесеріалах, літописах, легендах, хроніках, філософських монографіях, казках, гімнах та історичних романах. Філософи, якщо вони віддані вам і якщо вони справжні філософи-діалектики, виправдають вас, будь-яке ваше свинство… навіть вбивство матері, навіть кровозмішання, навіть підпал столиці.

Германік приклав долоню до очей, наче на знак скорботи.

— Так, мої брати і послідовники, я вбив свою матір, бо вона почала мене ревнувати до коханої моєї сестри Олівії і стала погрожувати, що зробить імператором мого молодшого брата Італіка. Довелось їх ліквідувати… Чого мовчите? А що ви зробили б на моєму місці?

Але найбільшою трагедією для мене стала зрада Олівії, яка приревнувала мене до ефіопського хлопчика, подарованого мені намісником Африки. Олівія увійшла в змову з Сенатом, але я випередив змовників і вбив Олівію та дев’яносто сенаторів. Так, розумію, це прикро, але цього вимагали інтереси влади. Народ мене підтримав. Моє горе і туга за Олівією сублімувалися в поезію:

Цей мій вірш був проголошений Академією літератури кращим віршем усіх часів і народів, і я отримав за нього імперську премію імені Вергілія.

Тому, брати, ніколи не цурайтесь поезії, бо слово зміцнює вашу владу, вивищує вас над підвладними.

Але як зберегти цю владу?

Тут Германік зняв із себе важку тевтонську каску, і слухачі побачили, що перед ними стоїть абсолютно сива людина, незважаючи на свою молодість. Германік витер краєм пурпурового плаща спітніле чоло й знову надягнув каску.

— Це головне питання. Взявши владу, треба її боронити всіма способами — законними (самі для цього створюйте потрібні вам закони), незаконними, злочинними, мерзенними, підступом і підкупом. Пам’ятайте, що головною рисою справжнього Імператора чи Володаря мусить бути селекція.

Він повторив це слово:

— Селекція.

Її вигадали не в концтаборі Аушвітц, де на платформі проводили селекцію юдеїв з прибулих поїздів, розподіляючи їх на тих, хто йде в газові камери негайно, і тих, хто ще трохи поживе. Селекція виникла шість тисяч років тому разом із владою. Так, так, брати мої. І до мене, і я, і після мене Володарі знали це слово: як розділити, відсортувати, віднайти і не помилитися при цьому, потрібних людей — негідників і бандюків, що служитимуть вам вірою і правдою і не зрадять вас у непевну хвилину. Як знайти філософів і поетів, які писатимуть про вас спогади, поеми і афоризми — і одержуватимуть від цього задоволення. Як підібрати потрібних вам жорстокосердих прокурорів без крихти совісті й відданих мерзотників-плазунів суддів, що зневажатимуть закон і засудять до страти невинних, на яких вкаже ваш августійший перст? Як по тюрмах, смітниках і помийницях відшукувати потрібних вам свідків, які завжди слухняно свідчитимуть проти ваших ворогів? Як з виразу очей, з тремтіння рук, із собачого погляду зрозуміти, що перед тобою стоїть кат, кілер, убивця, який виконає будь-який твій наказ. Як серед тисяч преторіанців знайти потрібного вам вірного префекта — тобто начальника вашої охорони, який не зрадить вас, не всадить вам меч у спину? Ось головне питання влади.

Це тепер вам добре, коли у вас на службі різні медико-генетичні лабораторії та індикатори брехні. А що було робити мені? Коли кругом таїлася зрада. Запам’ятайте — немає влади без зради. Це спізнав я. Це спізнали Гітлер, Сталін, Кара-хан. Всі тирани ходять у тіні зради. Пам’ятайте про це. Мій сумний приклад нехай стоїть перед вами.

Я карав своїх ворогів, змушуючи їх до самогубства. Я лагідно розмовляв із ними, розповідаючи, як це шляхетно — перерізати