Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Якщо ви йому не допомагали, - люто зиркнув він на Блека, - то як дізналися, що він тут?
- З карти, - пояснив Люпин. - 3 Карти мародера. Я роздивлявся її в своєму кабінеті...
- Ви знаєте, як вона діє? - підозріло запитав Гаррі.
- Авжеж, знаю, - нетерпляче махнув рукою Люпин. - Я ж допомагав її малювати. Муні - то я. Мене так прозивали мої шкільні друзі.
- Ви її малювали?..
- Найголовніше, що я цілий вечір не відводив від неї очей, оскільки здогадувався, що ти, Рон і Герміона спробуєте таємно вибратися з замку, щоб підтримати Геґріда перед стратою гіпогрифа. І я мав рацію, чи не так?
Він почав міряти кроками кімнату, здіймаючи хмарки пилюки й поглядаючи на друзів.
- Ти, Гаррі, певно, був у батьковім плащі-невидимці...
- Як ви дізналися про плащ?
- Скільки разів я бачив, як Джеймс під ним зникав... - знову нетерпляче махнув рукою Люпин. - Хитрість у тім що, навіть коли ви сховані під плащем-невидимкою, то на Карті мародера вас однак видно. Я бачив, як ви перетнули галявину й зайшли в Геґрідову хатину. Через двадцять хвилин ви звідти вийшли і рушили назад до замку. Але тепер з вами був іще хтось...
- Що? - здивувався Гаррі. - Нікого там не було!
- Я не повірив своїм очам, - вів далі Люпин, крокуючи кімнатою й не звертаючи уваги на Гарріні слова. - Я навіть подумав, що з картою щось сталося. Як він міг опинитися з вами?
- З нами нікого не було! - вигукнув Гаррі.
- І тут я помітив ще одну цяточку. Вона стрімко наближалася до вас і була підписана Сіріус Блек... Я бачив, як ви зіткнулися, і як вона затягла двох із вас під Войовничу Вербу..
- Одного з нас! - сердито озвався Рон.
- Ні, Роне. Двох.
Люпин раптом зупинився і вп'явся очима в Рона.
- Чи не міг би я глянути на твого пацюка? - спокійно запитав він.
- Що? - перепитав Рон. - А до чого тут Скеберс?
- До всього, - відповів Люпин. - Будь ласка, можу я на нього поглянути?
Повагавшись, Рон запхав руку в кишеню, і на світ з'явився Скеберс, - він шалено звивався, аж Рон мусив ухопити його за довгий лисий хвіст. Криволапик настовбурчився на Блекових колінах і стиха зашипів.
Люпин підійшов до Рона. Затамувавши віддих, він пильно розглядав Скеберса.
- Ну що? - знову спитав Рон, перелякано притискаючи Скеберса до грудей. - До чого тут мій пацюк?
- Це не пацюк, - раптом процідив Сіріус Блек.
- Як це?.. Звичайно ж, пацюк...
- Ні, не пацюк, - спокійно підтвердив Люпин. - Це чарівник.
- Анімаг, - додав Блек, - а звати його Пітер Петіґру.
- РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ -
Муні, Червохвіст, Гультяй, Золоторіг
Минуло кілька секунд, поки вони збагнули всю абсурдність такого твердження.
- Ви просто божевільні! - озвався Рон, висловивши те, про що думав і Гаррі.
- Це нісенітниці! - кволо вимовила Герміона.
- Пітер Петіґру мертвий! - вигукнув Гаррі. - Дванадцять років тому він його вбив! - Гаррі вказав на Блека, чиє обличчя спотворила гримаса.
- Я хотів, - прохрипів той, вишкіривши жовті зуби, - але крихітка Петіґру мене перехитрив... Але тепер йому це не вдасться!
І Блек кинувся на Скеберса. Криволапик полетів на підлогу, Рон заверещав з болю: Блек навалився на його зламану ногу.
- Сіріусе, НЕ ТРЕБА! - крикнув Люпин, хапаючи Блека й відтягаючи його від Рона, - ЗАЧЕКАЙ! Так робити не можна... Їм треба все пояснити...
- Пояснимо пізніше! - гаркнув Блек, відштовхуючи Люпина. Він відчайдушно перебирав пальцями у намаганні дістати Скеберса, що верещав, як порося, дряпаючи Ронові обличчя й шию.
- Вони... мають... право... знати... все! - задихано вигукував Люпин, повиснувши на Блекові. - Це було Ронове звірятко! У цій історії навіть я не все розумію! А Гаррі... ти мусиш розповісти Гаррі правду, Сіріусе!
Блек утихомирився, але його запалі очі невідривно стежили за Скеберсом, котрого стискав Рон своїми подряпаними й закривавленими руками.
- Ну, гаразд, - погодився Блек, і далі не зводячи очей з пацюка. - Розповідай їм усе, що хочеш. Але швиденько, Ремусе. Я хочу, нарешті, й справді вчинити вбивство, за яке, власне, й сидів у Азкабані.
- Ви якісь... два психи, - тремтячим голосом озвався Рон, озираючись за підтримкою Гаррі й Герміони. - 3 мене досить. Я піду.
Він спробував стати на здорову ногу, але Люпин знову підняв чарівну паличку і скерував її на Скеберса.
- Ти мусиш мене вислухати, Роне, - спокійно мовив Люпин. - Лише міцніше тримай Пітера.
- ЦЕ НЕ ПІТЕР, ЦЕ СКЕБЕРС! - закричав Рон. Він спробував запхнути пацюка в кишеню, але Скеберс так відчайдушно пручався, що Рон захитався і втратив рівновагу. Гаррі його підхопив і легенько підштовхнув до ліжка.
- Були свідки, що бачили, як Петіґру загинув, - сказав Гаррі, повернувшись до Люпина. - Там була повна вулиця людей...
- Вони бачили зовсім не те, що їм пізніше здавалося! - заволав диким голосом Блек, що й далі спостерігав, як Скеберс звивається в Ронових руках.
- Усі вважали, що то Сіріус убив Пітера, - кивнув головою Люпин. - Я й сам у це вірив... аж доки побачив сьогодні карту. Бо Карта мародера ніколи не бреше... Гаррі, Пітер живий. Його тримає Рон.
Гаррі з Роном переглянулися й дійшли мовчазної згоди: Блек з Люпином з'їхали з глузду. Їхня розповідь - цілковите безглуздя. Як Скеберс може бути Пітером Петіґру? Зрештою, після Азкабану можна молоти ще й не таке, але чому Блекові підспівує Люпин?
Тут озвалася Герміона. Голос її тремтів, але вона говорила заспокійливо, мовби закликаючи Люпина до розважливості:
- Але ж, пане професоре... Скеберс не може бути Петіґру.. це просто неможливо, ви ж самі розумієте...
- Чому неможливо? - спокійно заперечив Люпин, ніби вони були на уроці, і Герміона зауважила якусь неточність у вправах з ґринділами.
- Тому що... тому що, якби Пітер Петіґру був анімагом, про це знали б усі. Ми вивчали анімагів на уроках професорки Макґонеґел, і я читала про них, коли виконувала домашнє завдання - усі чаклуни й відьми, які вміють обертатися в тварин, зареєстровані в міністерстві. Там
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану», після закриття браузера.