Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А хто забрав шаблю?
— Я не пам’ятаю. Здається, хтось із почту намісниці. Ви ж розумієте, після загибелі Тени там таке почалось… Командувач роззлостився, надувся на Унно, суддя погрожував усім, що покарає вбивць доньки. Й до мене як до арбітра мав претензії, лякав мене військовим трибуналом. Кідронійські Джи Тау і люди Атлопатека також дивилися на мене, як морліфи на сепека… Це були важкі дні, пане слідчий. Хто там і що тоді робив, не пам’ятаю…
— Невже?
— Це були важкі, каламутні дні…
— Ми знаємо, що саме ви привезли шаблю на Нолу.
— І звідки ж ви це знаєте?
— Це не важливо. Головне, що знаємо. Детектор брехні також щойно вас викрив. Ви все добре пам’ятаєте, Лао.
— Але я вам правду кажу. Шабля потрапила до мене вже після смерті намісниці.
— Яким чином потрапила?
— Мені її продали.
— Хто?
— Клонка намісниці.
— Як її звали?
— Наталія.
— Скільки ви їй заплатили?
— Три тисячі фунтів.
— Ви брешете, Лао. Детектор все бачить. Кожним словом брехні ви згіршуєте своє становище. Суддя врахує ваше вперте небажання співпрацювати зі слідством. Краще кажіть правду.
— Наталія дала мені шаблю на зберігання. Я обіцяв їй, що зберігатиму шаблю у капітанському сейфі. Вона сказала, що на Нолі мені за неї заплатять п’ятдесят тисяч фунтів. Я не міг відмовити такій красивій дівчині.
— Вона назвала покупця?
— Наталія сказала, що тепер ця шабля буде… ну, типу, священного талісмана для всього народу клонів. Що клони поклонятимуться їй, як найбільшій своїй святині. На шаблі засохло одночасно дві крові: природнонародженої, аристократки, чемпіонки Ноли серед людей і найславетнішої клонки-бійця. Наталія сказала мені, що ноланські клони зберуть гроші й викуплять шаблю Бурги.
— Ви в це повірили?
— А чому я мав не вірити? Я знаю, що серед ноланських секс-клонок є мільйонерки. Їм не в лом покласти на бочку півсотні косих. Та ще й за святиню.
— Отже, Наталія пообіцяла вам гарантовану реалізацію шаблі на Нолі?
— Пообіцяла.
— Так і сталось?
— Так, як вона сказала. Я отримав гроші через добу після прибуття на Нолу.
— Гроші вам принесла Наталія?
— Так.
— І вона забрала у вас шаблю?
— Забрала.
— Ви розуміли, що здійснили акт контрабанди антикваріату, та ще й краденого?
— Краденого?
— Невже ви вважаєте, що власниця шаблі, намісниця Унно заповіла її своїй наложниці?
— Я не знав, що шабля належала Унно.
— А кому ж вона мала належати?
— Бурзі.
— Згідно із ноланськими законами, Лао, клони, що перебувають у приватній власності, не можуть виступати як свідки, власники, заповідачі, спадкоємці, орендарі та працедавці.
— Я не цікавився ноланськими законами. Я не громадянин Ноли. Я заробляв гроші. Й не вважав, що заробляю їх контрабандою.
— Нам також відомо, на що саме ви витратили зароблені контрабандою гроші. Нам усе про вас відомо. Ви, Лао, викупили Наталію у адмірала Альвана, заплатили клоноробам за те, щоб із неї зняли обмежувачі, а потім сфальсифікували її персональну облікову картку. Ви купували послуги корумпованих ноланських чиновників тими грошима, що отримали за контрабанду. Потім ви за власний кошт перевезли Наталію з Ноли сюди, брехливо рекомендували її обліковим службам колонії як природнонароджену ноланку. Врешті-решт, одружились із нею. Більше того, вашими стараннями вона отримала громадянство Аврелії. Вам загрожує звинувачення за трьома статтями місцевого Кримінального укладення та за двома статтями імперського карного законодавства. Ви по вуха в лайні, Лао…
— Не чіпайте Наталію.
— Ваша, Лао, так звана дружина затримана. Буде проведено дізнання і слідство. Зокрема, щодо її зв’язків із ноланським підпіллям. А ви, Лао, за сукупністю здійснених вами злочинів і з врахуванням ваших сьогоднішніх спроб заплутати слідство, отримаєте щонайменше десять років примусових робіт і назавжди втратите імперське громадянство. Можете закликати вашого адвоката. Я закінчив допит.
Марков вимкнув трансляцію допиту й упритул подивився в обличчя вродливої молодої жінки, яку привели охоронці.
— Як бачите, КМ0981 «Наталія», ваш коханець і покровитель турбується про вас більше, ніж про своє майбутнє, — в’їдливо посміхнувся Марков; цю наступальну посмішку він запозичив у покійного Туре Шактірі. — Дарма. Добродієві Джу Трентону Лао, на відміну від вас, дівчино, є що втрачати. До сьогодні він був заможною, успішною та поважаною людиною. Капітаном елітного лайнера! І все пішло прахом. От до чого доводять вродливі жінки…
— Якщо я вам все розповім, ви знімете з Джу звинувачення?
— А ви нам і так все розповісте. На вас як на бунтівного клона не поширюються жодні обмеження під час процедури дізнання. Ви не витримаєте й двадцяти хвилин інтенсивного допиту.
— Ви впевнені?
— Так.
— Тоді допитуйте, — в очах клонки змагались за лідерство виклик і ненависть.
— Цу! Не люблю впертих дуреп. Хоча, з іншого боку, що ж вам іще залишається… — Марков відіслав зі свого внутрішнього комунікатора виклик охорони. — Ви дуже вродлива дівчина і, повірте, мені буде неприємно, якщо дізнавачі вирішать для прискорення процесу відрізати вам голову.
— Відрізати голову? — тепер до ненависті й виклику долучилась дещиця страху.
— Це звичайна технологія. Її застосовують для допитів бунтівних клонів. В мене є відеозаписи. Хочете подивитись?
— Ні… Не хочу.
— А я переконаний, що хочете, — імперський комісар увімкнув велику демонстраційну панель і дав знак охоронцям, щоб ті зачекали за вхідною мембраною.
На екрані виникла затиснута між блискучих тримачів поголена голова гуманоїда. До її шийного зрізу були приєднані оберемки трубок і кабелів. Звук був відсутній, але широко відкритий рот підказував глядачам, що голова захлинається жахливим криком.
— Це ще навіть не допит, — прокоментував зображення Марков. — Просто голові демонструють, як розчиняється у кислоті її колишнє тіло. Моторошне видовище. При цьому дізнавачі вмикають генератор болю, і голова відчуває біль того ж типу та профілю інтенсивності, який вона відчувала б, якби тіло розчиняли у приєднаному до неї стані. Повірте мені, дівчино, після цієї процедури у вас не залишиться жодних вольових ресурсів для подальшого спротиву. Ви розповісте дізнавачам про все, що знаєте, і те, про що здогадуєтесь. Будете довго розповідати, а потім ще раз, для контрольної звірки даних детекторів брехні. А вже після того вашу голову кинуть до тієї ж кислотної ванни.
— А що саме ви хочете знати? — прошепотіла клонка.
— Для початку: де тепер шабля Бурги?
— Я не знаю.
— Кому ви її передали?
— Епу Мальрону.
— Хто це?
— Він мабедан-мабед[65]. Верховний жрець нашої віри.
— Що за віра?
— Ми віримо у Спасителя і Повернення.
— Секта «Близького Повернення»? Знаю. Ваші єдиновірці повбивали на Тіронії купу народу.
— Мене
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 2. Гніздо», після закриття браузера.