Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

на легендарний поєдинок іншими очима, помічаючи те, чому раніше не надав би жодного значення. Він, серед іншого, зауважив, що Тена вийшла на бій у поясі, сплетеному з трьох шнурів — у ритуальному «кудсі» вогнепоклонників. Він також знав тепер, що остання зачіска Бурги була зовсім не випадковою. Це була зачіска посвяченого бійця-смертника. Хтось перед боєм посвятив Бургу згідно з ритуалами одного із таємних клонських культів.

«Це був не просто двобій із короткими клинками, — розумів тепер Марков. — Не розвага для пересичених аристократів. Все було набагато серйозніше. Клонка, яку виростили з генної матриці неандертальця, виходила на бій проти дівчини з іншої раси. Проти далекого нащадка кроманьонців, вбивць її генетичних предків. Проти елітної представниці тієї штучної раси, яку виростили у магонійському інкубаторі і яка сорок тисяч років тому відібрала Землю у її правдивих дітей. Отже, це був священний бій, великий акт помсти. Намісниця Унно знала про це. Намісниця Унно влаштувала цей бій навмисно. Питання: з якою метою?»

Панель TVC, на яку мали транслювати допит капітана, блиснула жовтим. Марков вимкнув запис бою і переніс увагу на трансляцію. На екрані виникла біла кімната з безтіньовим освітленням. За столом, один навпроти одного, сиділи слідчий з команди імперського комісара і голомозий атлет у білому кітелі капітана цивільного флоту.

— Починаємо, — мовив слідчий, даючи відлік офіційному записові допиту. — Назвіть себе, будь ласка.

— Джу Трентон Лао, сорок вісім років, імперський громадянин першої категорії, громадянин колонії Аврелії.

— Ваші звання, кваліфікаційний клас і посада?

— Я капітан першого рангу цивільного флоту, маю найвищий кваліфікаційний клас пілота міжзоряних пасажирських лайнерів. З чотириста дев’ятого року без перерви обіймаю посаду капітана лайнера прем’єр-класу М58 «Сарматія», який у рівних частках є спільною власністю уряду Аврелії і транспортної корпорації «Елмар Астролайнік».

— Повідомляю вам, Джу Трентон Лао, що цей допит проводиться за згодою уряду Аврелії та директорату компанії «Елмар Астролайнік». Під час допиту, згідно з вимогами кримінально-процесуального права колонії Аврелія, вестиметься офіційний відеозапис. Також повідомляю вам, що під час допиту працюватиме безконтактний детектор брехні. За надання брехливих свідчень та за відмову свідчити ви будете відповідати за статтями чотирнадцятою та шістнадцятою Кримінального укладення Особливої самоврядної колонії Аврелія. Ви зрозуміли мене?

— Так, пане слідчий, зрозумів.

— Добре… Перше питання. Ви пам’ятаєте обставини чартерного рейсу номер чотири-один-вісім-два з індексом «ес-три» до Сектору Кастора у семпрарії минулого року?

— Звісно, пам’ятаю.

— Розкажіть про цей рейс детальніше.

— Це був спецрейс, замовлений і оплачений урядом Аврелії. Метою рейсу була доправка на Кідронію групи високопоставлених персон та супроводжуючих їх осіб.

— Кого саме?

— З Аврелії на Кідронію ми доправили лорда-сенатора Рехинальдера та його особистих охоронців, а з Ноли — намісницю Сектору Кастора лордесу Ліду Унно, командувача Другого флоту, двох його заступників-адміралів, а також дівчат, що супроводжували намісницю, адміральських флаг-офіцерів, ад’ютантів та охоронців.

— Кого ви маєте на увазі, коли кажете «дівчат, що супроводжували намісницю»?

— Я можу помилятись, бо вже пройшов час, але, здається, покійну намісницю, окрім охорони, супроводжували три клонки-наложниці і клонка-боєць Бурга.

— Чому ви ідентифікували клонок, як «наложниць»?

— Ну, пане слідчий… Всі флотські знали, що намісниця надає перевагу дівчатам. А ці три дівчини були дуже вродливими. Таких на Нолі виробляють для потреб секс-індустрії. Я бував на Нолі, бачив там багато подібних клонок. Можу сказати, що клонки намісниці були надзвичайно гарними, чудово доглянутими, з ідеальною шкірою і розкішним волоссям. Просто суперсексі! Всі звертали на них увагу. Дехто казав, що це копії наложниць давніх імператорів, а інші — що їхню зовнішність клонороби змоделювали за особистими смаками намісниці. Тоді на Кідронії багато пліткували про цих клонок. І не дарма. Всі офіцери Другого флоту обговорювали їхню зовнішність. Один лейтенант навіть цікавився…

— Їх було три? — перебив спогади капітана слідчий. — Ви не помиляєтесь?

— Можете перевірити у супремусі «Сарматії». Там збережені всі дані про рейс.

— Ми перевірили. Ви праві, намісницю супроводжували чотири штучні гуманоїди. Три з малотиражних ексклюзивних серій «ка-ем дев’ятсот вісімдесят один» та «ка-ем дві тисячі триста» і один високоспеціалізований виріб «е-е тисяча вісімсот вісімдесят два» на ім’я «Бурга». У вас, пане Лао, добра пам’ять… А, до речі, що ж із ними сталось після смерті Унно?

— Бурга вбила себе…

— Що стало з наложницями?

— Ми доправили їх назад, на Нолу.

— За чиїм наказом?

— За наказом тодішнього виконувача обов’язків комфлоту-два адмірала Альвана. Він включив клонок у склад свого супроводу. Як чоловік чоловіка я його розумію.

— На записі бою видно, що біля намісниці було дві секс-клонки. КМ0981 «Вікторія» та КМ2300 «Батріс». А де в цей час перебувала КМ0981 «Наталія»?

— Я перепрошую, не дуже розбираюсь, де яка там була «ка-ем» і з яким фабричним індексом. Я, пане слідчий, пам’ятаю, що біля крісла намісниці стояли дві просто офігенні сексі. А де була третя… Ні, я не можу згадати… А хіба у мисливському таборі Джи Тау не встановили стандартної реєструючої апаратури?

— Тут я запитую, пане Лао.

— Вибачте.

— Хто готував Бургу до бою?

— А звідки я знаю? Я ж цього не бачив. Її готували у модулі намісниці.

— Але ж ви як суддя поєдинку були присутні при останніх приготуваннях, коли Тена Ферфакс і Бурга зустрілись уперше.

— Там не було місця для роздягальні. Вони зустрілись уже перед самим боєм, у тому ж модулі, де обладнали ринг. Я задав їм стандартні питання щодо зброї та нагадав про обмеження. Тена погодилась битися без чохлів, а потім вони почали розминатися…

— Якою була їхня зброя?

— Зброю вони мали із собою. Таке, до речі, правилами не забороняється. Більшість бійців підбирає собі зброю за особистими уподобаннями, особливо в елітному ешелоні майстрів клинкового бою. Справжній майстер бою має мати клинок ручної роботи, зроблений, відповідно, справжнім майстром-зброярем. Так повинно бути, так правильно… Ферфакс, як я пам’ятаю, билась класичним мечем-акінаком. Дуже доброї роботи, з родовим гербом на лезі. Руків’я оплетене смужками шкіри. Такі мечі у нас, на Аврелії, коштують від тридцяти тисяч фунтів. Бурга мала важку пряму шаблю. Здається, з правдивого земного булата. Також дуже добротну і коштовну.

— Сучасної роботи?

— Ні, старовинної. Зараз не вміють виготовляти елітної клинкової зброї. Майстрів, здатних зробити таку шаблю, або ж такий меч, яким билася Тена, тепер майже немає. А ту шаблю робив справжній майстер. Вона виглядала, радше, як колекційна, але грамотно підібрана під руку клонки. У Бурги були короткі й дуже сильні руки. Таким рукам пасують важкі шаблі й тесаки із широкими гардами. Я пам’ятаю, Бурга завдавала тією шаблюкою страшні удари.

— Куди потім поділася зброя?

— Акінак Тени забрала