Читати книгу - "Відьмак. Хрещення вогнем"

Чародійка розповідала, а Трісс, яка знала як цю розповідь, так й особу, якої ця розповідь стосувалася, скоса роздивлялася усіх слухачок. Особливо тих двох чародійок з Нільфгарду. Незвичайно змінену Ассіре вар Анагід, доглянуту, але все ще непевної у макіяжі й модній сукні. Й до Фрінгілли Віго, тієї молодшої, симпатичної, натурально привабливої і скромно-елегантної, із зеленими очима й волоссям чорним, як волосся Йеннефер, але трохи не таким буйним, коротше підстриженим і гладко зачесаним.

Обидві нільфгардки не справляли враження тих, що загубилися серед вивертів історії Цірі, хоча розповідь Йеннефер була довгою і досить заплутаною, починалася від славетної любовної афери Паветти з Цінтри і юнака, заклятого на Єжака, розповідала про роль Ґеральта й про Право Несподіванки, про призначення, що зв’язує відьмака й Цірі. Йеннефер розповідала про зустріч Ґеральта й Цірі в Брокілоні, про війну, про те, як вона щезла й була знайдена, про Каер Морен. Про Ріенса і про нільфгардських агентів, що йдуть по її слідах. Про навчання у храмі Мелітеле, про загадкові здібності Цірі.

Слухають із кам’яними обличчями, подумала Трісс, дивлячись на Ассіре й Фрінгіллу. Наче сфінкси. Але очевидним чином вони щось приховують. Цікаво, що саме. Здивування, бо вони не знали, кого Емгир привів у Нільфгард? Чи те, що вони знають про те здавна, і, може, навіть більше, ніж ми самі? Йеннефер за мить стане мовити про прибуття Цірі на Танедд, про виголошене у трансі провіщення, яке наробило стільки замішання. Про криваву битву у Ґарштанзі, в результаті якої Ґеральт був знівечений, а Цірі — викрадена. І тоді скінчиться час удавання, подумала Трісс, маски впадуть. Усі знають, що за аферою на Танедді стояв Нільфгард. А коли усі очі зосередяться на вас, нільфгардки, не буде виходу, доведеться говорити. І тоді з’ясується кілька справ, і тоді може так статися, що і я довідаюся більше. Яким чином Йеннефер зникла з Танедду, чому раптом з’явилася тут, у Монтекальво, у товаристві Франчески. Хто така і яку грає роль Іда Емен, ельфійка, Ен Северне з Синіх гір. Чому я маю враження, що Філіппа Ейльгарт усе ще говорить менше, ніж знає, хоча декларує відданість і вірність магії, а не Дійкстрі, з яким безперестанно обмінюється кореспонденцією.

І, може, я довідаюсь нарешті, ким насправді є Цірі. Цірі для них — то Королева Півночі, а для мене — попелястоволоса відьмачка з Каер Морену, про яку я усе ще думаю як про молодшу сестричку.

* * *

Фрінгілла Віго трохи чула про відьмаків, професійних осіб, що живуть з убивства потвор і бестій. Вона уважно прислухалася до розповіді Йеннефер, вслухалася у звуки її голосу, вдивлялася в обличчя. Не давала себе обманути. Сильній емоційний зв’язок між Йеннефер й отією Цірі, якою всі так цікавляться, був очевидним. Що цікаво, зв’язок між чародійкою й отим згаданим нею відьмаком був настільки ж очевидним. І настільки ж сильним. Фрінгілла почала роздумувати над тим, але перебили підвищені голоси.

Вона вже здогадалася, що дехто із зібраних опинився під час заколоту на Танедді у протилежних таборах, тож її аж ніяк не здивували антипатії, що набували за столом вигляду ядучих зауважень, які раптом пролунали на адресу Йеннефер, яка продовжувала свою доповідь. Починалася сварка, якій, утім, запобігла Філіппа Ейльгарт, безцеремонно гепнувши долонею об стіл, та так, що аж задзвонили келихи.

— Досить! — крикнула вона. — Закрийся, Сабріно! Франческо, не давай себе провокувати! Досить уже про Танедд і Ґарштанг. То вже історія!

Історія, подумала із дивним відчуттям прикрості Фрінгілла. Але така, на яку вони, хоча й з різних таборів, впливали. Для якої вони були важливими. Бо знали, що роблять і для чого. А ми, імператорські чародійки, не знаємо нічого. Фактично ми і є наче дівки на посилках, — подумала, — які знають, для чого їх шлють, але не відають навіщо. Добре, — подумала вона, — що з’являється оця ложа. Дідько їх знає, чим воно скінчиться, але добре, що починається.

— Продовжуй, Йеннефер, — попросила Філіппа.

— Мені більше нічого сказати, — стиснула губи чорноволоса чародійка. — Я повторюю: то Тіссая де Фрьес наказала мені привести Цірі до Ґарштангу.

— Найлегше всього звалити усе на мертву, — гримнула Сабріна Ґлевіссіг, але Філіппа стишила її різким жестом.

— Я не хотіла втручатися у те, що сталося вночі в Аретузі, — сказала Йеннефер, бліда і явно знервована. — Я хотіла забрати Цірі й утекти з Танедду. Але Тіссая переконала мене, що поява дівчини у Ґарштанзі стане шоком для багатьох, а її виголошення пророцтва у трансі зніме конфлікт. Я не перекладаю вину на неї, бо і я думала подібним чином. Ми обидві зробили помилку. Втім, моя була більшою. Якби я залишила Цірі під опікою Ріти…

— Що сталося — не відстанеться, — урвала Філіппа. — Помилка може статися із кожним. Навіть із Тіссаєю де Фрьес. Коли Тіссая вперше побачила Цірі?

— За три дні до початку з’їзду, — сказала Маргарита Ло-Антіль. — У Горс Велені. Я тоді також з нею познайомилася. І як тільки її побачила, відразу знала, що то незвичайно персона!

— Незвичайно незвична! — відізвалася Іда Емен еп Сівней, яка досі мовчала. — Бо у ній сконцентрувався спадок незвичайної крові. Hen Ichaer, Старша Кров. Генетичний матеріал, який призводить до незвичних здібностей носительки. Яка призводить до великої ролі, яку вона відіграє. Яку вона мусить відіграти.

— Бо хочуть того ельфійські міфи, легенди й пророцтва? — ядуче запитала Сабріна Ґлевіссіг. — Уся та справа від початку віддавала мені казкою і фантазією! Тепер я вже й не сумніваюся. Шановні пані, я пропоную для різноманітності зайнятися чимось серйозним, раціональним і реальним.

— Схиляю голову перед тверезою раціональністю, що є силою і джерелом великих переваг вашої раси, — злегка усміхнулася Іда Емен. — Утім тут, у гроні осіб, які можуть реалізовувати силу, що не завжди піддається раціональному аналізу й витлумаченню, дещо дивним здається мені несприйняття пророцтв ельфів. Наша раса не є настільки раціональною і не з раціональності черпає силу. І все ж існує вже кількадесят тисяч років.

— Генетичний матеріал,