read-books.club » Наука, Освіта » Ми — це наш мозок 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

147
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ми — це наш мозок" автора Дік Свааб. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 71 72 73 ... 102
Перейти на сторінку:
члени Ісламського Співробітництва робили вигляд, нібито самі вони є взірцем толерантності до інших релігій, і вимагали вибачень. Після цього головний редактор газети попросив вибачення, якщо зображення образило мусульман. Але це ніяк не заспокоїло їхній дух. Цілі натовпи людей вийшли на вулиці, і декому довелося накласти життям за ті карикатури. 2006 року на виступі в університеті Реґенсбурґа Папа Бенедикт ХVI процитував один агресивний релігійний текст Мухаммеда. Після цього, щоб показати свою миролюбність, ісламські фундаменталісти на західному березі Йордану спалили християнські церкви, а в Сомалі вбили італійську черницю Леонеллу Сґорбатті. Схоже, що в таких випадках ісламський світ ще не дозрів до інтелектуальних дебатів.

Такі екстремістські організації, як Талібан в Афганістані, Хамас на палестинських територіях і Хезболла в Лівані швидко здобувають популярність і стають дедалі сильнішими. І знову слід звернути увагу, що це не є винятково мусульманською проблемою. Християнські фундаменталісти в США зі своїм фанатичним рухом «Pro-Life» («За життя»), антидарвіністськими поглядами та гомофобією стали дуже помітними в часи президентства Бушів. Те саме стосується крайнього правого юдейського крила в Ізраїлі. Поки що релігії у світі продовжують пожинати свою криваву безглузду данину. Дуже шкода, адже не потрібно навертати в релігію дітей. Краще би вони використовували свою духовність у мистецтві, науках, екології або просто допомагали полегшити життя іншим, менш щасливим людям.

XVI.5 Нечисті молюски і нечисті жінки

Деякі релігійні приписи мають раціональну основу.

Тільки ми не знаємо які.

Деякі на перший погляд дивні релігійні приписи можуть мати під собою цілком раціональне підґрунтя. Скоріш за все, заборона вживати в їжу свинину для євреїв та мусульман була дуже розсудливою, поки не було ветеринарних служб і контролю м’яса. Важче зрозуміти представлену в Біблії та Корані думку, що під час менструації жінка є «нечистою». У книзі Левит (15, 19 і далі) про це недвозначно написано: «(…) кожен, хто доторкнеться до неї, буде нечистий до вечора (…) і все, на що (вона) сяде, буде нечистим (…) Кожен, хто торкнеться об її ложе, (…) буде нечистим до вечора. Якщо чоловік зляже з нею, й з її кровоточу дещо перейде на нього, то він буде нечистим сім день…» Тому після кожної менструації жінка повинна принести жертву і «очиститися», прийнявши ритуальне омивання, мокву. Я не можу відслідкувати гігієнічне підґрунтя такого припису, проте він дає великі переваги для розмноження. Адже коли в жінки були місячні, які здебільшого тривають п’ять днів, ще сім днів їй потрібно почекати, поки на восьмий вона зможе «очиститися». Так вона досягає 13-го дня циклу, тобто найбільш плідного періоду. Звичайно, що після тривалого сексуального утримання, в дні, близькі до овуляції, шанси на запліднення найбільші. Такий припис є прямою перевагою для збереження групи. Чи не в цьому полягає розумна ідея такого жінконенависницького припису? Як би там не було, уявлення, що слід берегтися менструальної крові, присутнє в багатьох культурах. У Китаї до приходу Мао жінок у період місячних не лише вважали нечистими, але й використовували в битвах через їх магічну силу. Вони стояли на міських мурах і розмахували своїми пов’язками для місячних, щоб таким чином перешкодити стріляти ворожим гарматам. Схоже, що з часів книги Левит страх перед менструальною кров’ю не втратив свого значення. У своїй енциклопедії «Speculus maius», надрукованій у 1473—1474 рр., Вінсент фон Бове висловив думку, що від менструальної крові не проростають паростки збіжжя, виноград стає квасним, пряні трави хиріють, дерева скидають плід, залізо іржавіє, бронза темніє, та ще вона викликає сказ. І це зовсім не застарілі середньовічні уявлення. Коли моя теща мала місячні, її зовсім невіруюча бабуся не пускала її до кухні, коли варила варення з плодів свого саду. У Сурінамі навіть зараз жінкам із місячними не можна заходити до кухні. Згідно з народним повір’ям, під час менструації жінка самим лише дотиком або навіть поглядом може викликати цвіль на хлібі чи м’ясі й загибель рослин. Поширене серед традиційно мислячих китайців правило, що тільки не в період менструації жінка може готувати страву для предків, разом з багатьма іншими звичаями стало жертвою культурної революції.

Інші приписи мають розумне пояснення. Не тільки юдейські правила харчування вважали молюсків та інші мушлі «нечистими», у північноамериканських індіанців їсти мушлі було заборонено. І, здається, на це була серйозна причина. 1987 року близько 100 людей протягом одного дня серйозно захворіли після споживання мушель, привезених з острова Принца Едварда в гирлі річки Кардіґан на сході Канади. У них були не тільки нудота і блювання, а також серйозні неврологічні синдроми, такі як сплутана свідомість, головні болі й параліч. Семеро пацієнтів упали в кому, і навіть через рік дехто з потерпілих мав значні порушення пам’яті. Вони не пригадували навіть таких подій, які не забуваються нікому, наприклад весілля доньки. У чотирьох осіб, які померли після вживання мушель, було здійснено розтин мозку. При цьому виявили значні пошкодження в гіпокампі та амигдалі, у двох дуже важливих для пам’яті структурах. Того літа незвичайні погодні умови в Канаді призвели до бурхливого росту водоростей. Мушлі відціджують із води водорості (діатомея Nitzschia pungens) і накопичують їх. У діатомеї містилася отруйна для нервової системи речовина, домоїнова кислота. Ця речовина руйнує клітини, занадто сильно стимулюючи їх роботу. І така дія не обмежується лише людським організмом. 1961 року в Каліфорнії зафіксували вияв дуже химерної поведінки птахів із колонії тупиків у Ріо-дель-Мар. Птахи з льоту на повному ходу врізалися у віконні шибки та ліхтарні стовпи. Вони дзьобали людей і блювали на них. Альфред Хічкок узяв у місцевих газет статті з повідомленнями про дивну поведінку птахів. Через два роки після цього він зняв фільм «Птахи», мабуть, під натхненням від цієї історії і, звичайно, від роману Дафни дю Мор’є. Під час схожої епідемії 1991 року в Санта Крузі, Каліфорнія, коли раптово почали дивно поводитися пелікани й корморани, у загиблих птахів справді виявили високу концентрацію домоїнової кислоти. Тож нам слід було б дотримуватися деяких біблійних приписів; шкода тільки, що ми не знаємо яких. Та дотримуватися про всяк випадок усіх приписів книги Левит у наші часи немислимо. Читайте карний кодекс і тремтіть!

XVI.6 Молитися за інших: плацебо для себе самого

Тоді побачив я, розглянувши всі діла Божі,

що ніхто не може збагнути діл, які діються

під сонцем. Як би чоловік не силкувався, не може

їх дослідити. Та й мудрий теж, навіть коли думає,

що знає, не може дослідити.

Проповідник 8:17

Досі я молився до Господа лиш одною короткою

молитвою: «Господи, зроби моїх ворогів посміховиськом».

І Бог мене почув.

Вольтер (1694—1778)

Сер Френсіс Ґелтон (Francis Galton) (1822—1911), двоюрідний брат Дарвіна, першим почав вивчати статистику ефективності молитви. Він виявив, що щоденне «Боже, збережи короля/королеву» з вуст багатьох англійців не змогло продовжити життя монарха. І хоча місіонери та паломники багато молилися про безпеку морських подорожей, їхні кораблі, очевидно, тонули не рідше.

Багато сучасніших досліджень не змогли довести ефективність молитви для пацієнтів з лейкемією, ревматизмом чи діалізом нирок. Не довела своєї дієвості також молитва через навушники за пацієнта під наркозом під час операції на відкритому серці. Звичайно, зустрічаються публікації, де стверджують, що молитва допомогла, проте побудова таких досліджень містить основоположні помилки. В одному реанімаційному відділенні для хворих на серце пацієнтів, де за них молилися,

1 ... 71 72 73 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми — це наш мозок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми — це наш мозок"