Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Минуло два дні. Евсун виписали з лікарні, і вона разом з Еміром повернулися додому. Їх зустрічали Омер і Мете.
Мете, побачивши їх, посміхнувся і сказав:
– Якщо ви вже прийшли, то я краще піду. Виздоровлюй, Евсун!
Емір взяв Евсун за руку і довів її до дивану, щоб вона лягла і відпочила. Омер підійшов і запитав:
– Як ти, тітко Евсун?
– Усе добре, Омерчику. А ти як? Скучив?
– Так, скучив, – відповів Омер.
– Ходи сюди, мій любий, – Евсун обняла Омера.
Минув день. Був вечір. Емір підійшов до Евсун і запитав:
– Як тобі зараз? Легше?
– Ти поруч, і мені краще, – відповіла Евсун, усміхаючись.
– Я кохаю тебе, Евсун, дуже кохаю. Крім тебе, мені ніхто не потрібен. Тільки ти, ти одна, – промовив Емір, поцілувавши її.
Минув ще один день. Евсун прокинулася зранку, але Еміра не було поруч. Вона вирішила перевірити, як справи з Омером. Коли вона підійшла до його кімнати, побачила іншу жінку.
– Хто ти? – запитала Евсун, здивована.
– Вітаю, я Ніса, я буду доглядати за дитиною, – відповіла жінка з усмішкою.
– Тобто? Як це? – не зрозуміла Евсун.
– Пан Емір мене прислав, я допомагатиму вам, – пояснила Ніса.
Евсун була вражена, але вирішила не розпитувати більше. Вона вирушила на пристань, а по дорозі зателефонувала Еміру.
– Що сталося, Евсун? – запитав Емір, почувши її голос.
– Давай, скажи мені все в обличчя, – вимагала Евсун.
– Евсун? – відповів він, здивовано.
– Я не розумію, ми ж домовлялися довіряти один одному. Чому зараз ти так поступаєш? – запитала вона, відчуваючи біль у голосі.
– Про що ти? – запитав Емір.
– Ти найняв доглядальницю для Омера, – сказала Евсун.
– Так, я найняв, – погодився Емір.
– Ти мені не довіряєш? – запитала Евсун, не стримуючи сліз.
– Евсун, послухай. Я довіряю тобі. Та я не хочу загружати тебе. Тобі важко там самій. Я хотів тільки полегшити тобі життя.
– По твоєму, я не можу доглянути за дитиною? – запитала вона, спалахи гніву і болю в голосі.
– Можеш, я знаю, але це важко, – сказав Емір, намагаючись пояснити свою позицію.
– Ти правий. Я не знаю, як це. У мене немає дітей, і не буде, – сказала Евсун тихо, відчуваючи, як її серце болить.
Евсун хотіла піти, але Емір схопив її за руку:
– Евсун, я не хотів зробити тобі боляче.
– Ні, ти ні до чого. Я краще піду, – сказала вона, висмикуючи руку.
– Евсун… – промовив він з болем у голосі.
– Еміре, їдь додому, я хочу побути одна, – попросила вона, а він кивнув і поїхав.
Евсун залишилась на пристані. Її серце билося болісно. Раптом до неї підійшов незнайомий чоловік, який помітив її сльози.
– Напевно, вам дуже боляче. Візьміть, – сказав він, простягнувши хустину.
– Дякую, – відповіла Евсун, витираючи очі.
– Я Озан, а вас як звати? – запитав чоловік.
– Евсун, – відповіла вона, відчуваючи певний спокій від його тепла.
– У вас щось сталося? Чому ви плачете? – запитав Озан.
– Так сталося… давно, але зараз мені так боляче, – сказала вона.
– Якщо хочете, я можу вислухати вас, – запропонував Озан, співчутливо дивлячись на неї.
– Це було шість років тому… Але наслідки є і досі, – зітхнула Евсун.
– Що сталося? – запитав Озан, зацікавлений.
– Тоді я була вагітна і потрапила в аварію. Я втратила дитину і більше не можу мати дітей. Це так боляче. Зараз він наймає доглядальницю в дім, і мені так боляче, – розповіла вона, дивлячись в далечінь.
– Це жахливо… Так… Але біль проходить з часом, – сказав Озан, намагаючись підтримати її.
– Не проходить. Минуло багато років, а я не можу забути, – зітхнула Евсун, закриваючи очі.
– Вибач, що таке питаю, але у тебе є чоловік? Ви одружені? – запитав Озан.
– Так, є, але ми не одружені, – відповіла Евсун, знову відчуваючи тугу.
– Він тебе любить. І це важливо. Будь поруч з ним, – сказав Озан, намагаючись підтримати.
– Ти мені вибач, але я зараз не готова до цього. Мені важко, – сказала Евсун, відчуваючи, як біль знову охоплює її серце.
– Нічого, інколи корисно послухати думку інших, – сказав Озан.
– Дякую тобі, – тихо відповіла Евсун.
Було вже пізно, і Евсун все ще не було вдома. Емір переживав. Він підійшов до дверей, де стояла Евсун.
– Евсун, – промовив він, побачивши її.
Емір обняв її:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.