Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Який по мені, небозі, помин відправляти.
Осідлайте коня мого, пов’яжіть козацьку зброю,
Нехай біжить в Україну та до свого дому.
ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИЙ СІДИЙ, НА ПРОЗВАНЬЄ ЧАЛИЙ
Ой був в Січі старий сідий, на прозванье Чалий,
Вигодовав сина Саву козакам на славу.
— Та чи бачиш ти, старий Чалий, що син Сава робить?
Де піймає запорожця, то в кайданах водить!
Ще ж не вспів сину Саві трьох слів ісказати,
Ой не могли б сина Саву усі в руки взяти…
Ой був Сава в Немирові в пана на обіді,
Не знав Сава й не відав своєї тяжкої біди.
Ой як крикне та пан Сава на хлопця малого:
— Сідлай, хлопку, сідлай, малий, коня вороного!
Сідлай мені вороного, а собі другого,
Поїдемо оглядімо ми дому нового.
Ой приїздить та пан Сава до нового двора,
Питається челядина, чи все гаразд дома.
— Та гаразд, гаразд, пане Саво, тілько одно страшно:
Виглядають гайдамаки із-за гори часто.
Гаразд, гаразд, батьку Саво, та щось по нас буде,
Що у наших нових домах сизий голуб гуде…
Ой сів Сава на ліжечку та тяжко вздихає,
А Савиха в новій ложі дитину хитає.
Ой сів Сава в кінці стола, розкинув ворожки:
Ой же ж буде козак Гнатко [з] Чорної дорожки.
— Піди, хлопку, піди, малий, та уточи пива,
Ой вип’ємо за здоров’є і за мого сина.
Піди, хлопку, до пивниці та вточи горілки,
Ой вип’ємо за здоров’є і моєї жінки.
Та піди, хлопку, до пивниці та уточи меду,
Ой щось мені трудно-нудно на моєму серденьку.
Ой ще хлопець, іще малий не вернувсь з пивниці, —
Шатається козак Гнатко по новій світлиці.
— Та здоров, здоров, пане Саво! Ой як собі знаєш?
Іздалека гостей маєш, чим їх привітаєш?
— Ой чим я вас, пани-молодці, вже буду вітати?
Ой дав мені Господь сина, буду в куми брати.
— Та коли хотів, пане Саво, нас у куми брати,
Не іти було, гей, до Гарду церкви руйновати.
— Привітаю вас, пани-молодці, вже буду вітати.
— Попрощайся, пане Саво, з дітьми і з жінкою.
Ой кинувся та пан Сава до ясного меча,
Взяли Саву на три списи з-під правого плеча.
Ой кинувся та пан Сава до своєї зброї,
Взяли Саву на три списи та підняли вгору.
— Та коли хотів, пане Саво, довго пановати,
Не йти б було із ляхами нас не здоровати.
У НАШІМ СЛАВНІМ ГОРОДІ ПІД БЕНДЕРОЮ
У нашім славнім городі під Бендерою
Собиралася сильна варвія[133] царю білому.
А по тій же сильной варвії гетьман проїзжає,
Він піхотних реб’ятушек проіскуває:
— Ви, піхотнії реб’ятушки, не печальтеся,
Надівайте білоє платтє, мундир на себе.
Заряжайте ясное ружжо чорним порошком,
Забігайте ви за турком темненьким лужком.
— Коли б же нам до города довалитися,
Сейчас тому отаману поклонитися.
Ой мали ми, пане гетьмане, Бендерю достать,
Розсукині сини пани волі не дали,
Тільки моїм реб’ятам жалю завдали.
Жартівливі й танцювальні пісні та приспівки
ОТЦЕ ІДУ, ОТЦЕ ІДУ ПО КОЛІНА В ЛОБОДУ
— Отце іду, отце іду по коліна в лободу,
Та до тої дівчини, що хороша на виду.
В огороді бузина та посаженая,
Чортова дівчина, яка зряженая.
В огороді бузина перекопаная,
Чортова дівчина, яка коханая!
В огороді бузина перерубленая,
Чортова дівчина перелюбленая.
— В огороді бузина, на ній листу нема,
Не цілуй, не милуй, коли хисту нема.
В огороді бузина, глибоко коріння,
Ой хто мене поцілує, заробить спасіння.
І шумить, і гуде, дробен дощик іде,
А хто ж мене, молодую, та додому доведе?
Озоветься козак на солодкім меду:
— Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому доведу.
— І не йди, й не веди, і славоньки не роби,
Нехай мене той веде, що до мене часто йде.
ВЕСЕЛИВСЯ КОЗАЧЕНЬКО ТА Й НЕ ОГЛЯДІВСЯ
Веселився козаченько та й не оглядівся,
Як полонила серденько дівчина Марися,
Така біла, повна, гарна, що й не надивився,
Нема жінки, молодиці кращей, як Марися.
НАВАРЮ Я ЧЕЧЕВИЦІ
Наварю я чечевиці
Та поставлю на полиці.
Що се, з біса, нема з ліса,
Що се, братця, як баряться?
Чечевиця сходить, сходить,
Сам до мене парень ходить.
Що се, з біса, нема з ліса,
Що се, братця, як баряться?
ОЙ МАТИ, ЛЮБЛЮ ГРИЦЯ
Ой мати, люблю Гриця,
Що на конику вертиться,
Люблю Гриця-молодця,
Що Гриць [мені] до лиця.
Гарний хлопець, гарно ходить,
Гарно й його мати водить, —
Кожух новий, комір сивий,
Гарний парень чорнобривий.
ІДИ, ГРИЦЮ, НА УЛИЦЮ
— Іди, Грицю, на улицю,
Бери паляницю,
Та не бери під плече,
Бо рощина потече.
— Бодай тобі, дівко,
Що вчинила рідко!
— Далебі, що не я,
То матуся моя.
ПРИЙДИ, ПРИЙДИ, МИЛОДАН
Прийди, прийди, милодан,
Гречаничок тобі дам.
Не клади під плече,
Бо рощина потече.
А це ж то не я пекла,
А се моя мати.
А якби я напекла,
То й по локтях потекла.
НА ПОРОЗІ СТОЯЛА
На порозі стояла,
Гречаники учиняла.
Гоп, мої гречаники,
Гоп, мої білі,
[Чогось мої гречаники
На скорині сіли].
Не сіяні, не віяні,
Та до діла удіяні,
Пухкі, м’ягкі,
Ось-но які!
ОЙ У ПОЛІ ТРАВА ШАМ, ШАМ
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.