Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Я почувався дуже пригніченим. Тож коли побачив у вікно, як Лана йде, тримаючи Марка на руках до будинку не стримався і  пішов їй на зустріч. Вона повернулась!  Як я був радий її бачити після тривалих роздумів і розчарувань. 

- Лано! - я простягнув руки до коханою, бажаючи забрати нашого сина. 

І раптом ми  почули гучний шум з кухні. Ми кинулись в будинок і побачили, що на кухні спалахнула пожежа. Вогонь поширювався швидко, полум'я горіло яскравими плямами, переповнюючи кухню хмарами чорного диму.

- О боже! — вигукнула Лана, — Це що сталося? Де Кок?

Я миттєво зрозумів, що щось пішло не так і нам потрібно діяти швидко. Ми разом побігли до кухні, де зустріли Кока, який обпік собі руки і мучився від болю.

- Кок! Що тут відбувається? — закричав я, підходячи до пожежі.

- Денисе, це моя провина. Я випустив олію і вона зайнялася, а поітм вогонь перекинувся на шланг,  — відповів Кок, збираючи рештки своїх сил.

Лана тут же взяла імпровізований пожежний відомчик і почала гасити пожежу, допомагаючи зменшити її розповсюдження, вона розливала воду, щоб вогонь не поширювався далі. Я допоміг Коку вийти з кухні, обережно огортаючи його, щоб захистити обпалені руки від подальших ушкоджень, а іншою рукою тримаючи Марка. 

На вулиці я передав малого Крістіні, яка лишень здивовано кліпала, не намагаючись бодай якось нам допомогти. АЛе часу аналізувати її поведінку не було. 

На щастя, коли  яповернувся, вогонь вже майже вщх. Лана залила все навколо водою. 

- Як Кок?  

- Треба відразу везти його в лікарню, — сказав, поклавши руку їй на плече. Я просто дивувася як вона рішуче діяла. Не злякалась вогню, а фактично врятувала будинок він знищення. 

Лана кивнула, зрозуміла важливість негайної медичної допомоги для Кока.

- Поки ти дзвониш у лікарню, я підготую все для того, щоб відвезти його, — сказала вона, вже виходячи з кухні, щоб підготувати авто.

Я зайнявся дзвінком у лікарню, розповідаючи про потребу в терміновій медичній допомозі для Кока. Я відчував себе відповідальним за безпеку і благополуччя всіх на фермі, особливо у таких несподіваних ситуаціях.

Коли Лана повернулася, ми разом допомогли Коку сісти до машини, і я швидко вирушив в напрямку лікарні.

Ця нещасна подія ще раз підкреслила нашу потребу одне в одному і важливість підтримки і розуміння в складних моментах.

В лікарні медичний персонал терміново взявся за Кока. Лана стояла поруч, не відводячи погляду від нього, серце її переповнювало тривогу та переживання. Вона була засмучена ситуацією, яка трапилася. 

Я теж не міг знайти собі місця. Ще зовсім недавно ми переживали за життя Марка. І от новий удар. 

Після довгих хвилин очікування лікар підійшов до нас.

- Ваш друг обпік собі обидві руки, але ми встигли надати йому необхідну медичну допомогу. Зараз його стан стабільний. Ми зробимо все можливе для його одужання, — сказав лікар з спокійним тоном.

- - Його можна забрати додому? 

- О так. Він вже полаявся з медсестрами, - лікар мимоволі усміхнувся. - І ми ледве його вмовили накласти повязки. Тому для всі буде краще, якщо одужувати він буде у звичайній обстановці. 

– Вони хочуть від нього спекатись, - прошепотіла ЛАна. 

- Кок коли хоче може бути просто нестерпний, - відповів я. 

Звісно такий наш настрій був викликаний хвилею полегшення, що з нашим кухарем не сталось чогось непоправного. 

Поки ми чекали на Кока, я повернувся до дружини:

- Лано, я знаю, що ти можеш відчувати ревнощі через Крістіну, — почав я, дивлячись їй у вічі. — Але ти повинна знати, що ти — єдина жінка, яку я люблю. Я дуже вдячний тобі за все, що ти робиш для нашої родини.

Лана  посміхнулася.

- Правда? — відповіла вона тихо.

 — Так. І я обіцяю тобі, що моє серце завжди буде належати тільки тобі і Марку.

Ми обійнялися, і напруга, яка існувала між нами, поступово розтанула. 

Після того, як Коку надали першу допомогу, ми  повернулись на ферму з важкими почуттями. Поки нас не було інші працівники успішно ліквідували пожежу, і тепер будинок був під контролем, хоча кухня потребувала серйозного ремонту.

Коли ми приїхали, нас здивувало те, що Крістіни там не було. Поруч з домом не було слідів її автомобіля, а її особисті речі, які вона залишила, зникли з кімнати, де вона тимчасово жила.

В обох виникло відчуття полегшення, що Крістіна вирушила з ферми. Однак наша згуртованість і довіра до одне одного були піддані великому випробуванню через всі недавні події. Ми відчували необхідність обговорити всі аспекти того, що трапилося, і як це вплине на наше майбутнє.

Після недовгих роздумів я зробив перший крок, обійнявши Лану, яка все ще була під враженням від вчинків Крістіни і всього, що відбувалося. Ми стояли на ганку, дивлячись в далечінь, де сонце повільно сідало за горизонтом.

- Лано, я так радий, що ти повернулася, — сказав я, тримаючи її в обіймах. — Ми пережили так багато, і я хочу, щоб ти знала, що я завжди тут для тебе.

Лана, відчуваючи моє тепло і підтримку, обійняла мене сильніше. 

- Таке враження, що наша любов і згуртованість пережили випробування вогнем і пеклом, сказала вона.