Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

ГЛАВА 19

Вже о дванадцятій Шейріс рішуче випроводила наших хлопців з кімнати, не слухаючи заперечень про те, що вони теж тут живуть.

– Нам з Летті треба причепуритися перед балом! – заявила вона, вперши руки в боки і напираючи на трійцю незадоволених хлопців, яких поступово відтісняла до дверей.

– Нам взагалі-то теж треба привести себе до ладу! – пробурчав Лоран.

– Тоді забирайте все, що необхідно, і зробіть це у когось із сусідів, – знайшла вихід із ситуації подруга.

– Але ще цілих дві години попереду! – несміливо вставив Едвін.

– Ти гадаєш, дівчині буде достатньо п’яти хвилин, щоб на бал зібратися? – висунула вагомий аргумент Шейріс, і напіворк не знайшов нічого кращого, як заткнутися.

Бурчачи щось собі під ніс, хлопці пішли геть. Шейріс з переможним виглядом засунула за ними клямку і обернулася до мене.

– А ось тепер можна нормально зібратися!

Я з байдужим виглядом кивнула. Після сьогоднішньої зустрічі на подвір’ї та наступної розмови з наставником настрій був на нулі. Навіть бал, якого я все ж таки потайки чекала, вже не радував. Але псувати настрій ще й подрузі не хотілося, тому я натягла на обличчя життєрадісну посмішку.

І ми зайнялися приготуванням. Ретельно фарбувалися, зачісувалися та робили інші необхідні речі. От би де знадобилася моя особиста служниця, яка була приставлена до мене в будинку Медлентів! Вона вміла просто віртуозно вправлятися з волоссям. Нам із Шейріс було до неї однозначно далеко, хоч ми й допомагали одна одній з усією старанністю.

Врешті нам все ж таки вдалося спорудити на голові щось пристойне. З макіяжем таких проблем не виникло. Уміння приховувати недоліки та підкреслювати переваги за допомогою косметичних засобів входило до обов’язкового мінімуму будь-якої шляхетної панночки. Так що я впоралася з цим на всі сто. Ще й Шейріс допомогла, якій ці премудрості давалися не так легко.

Закінчивши з головним етапом «озброєння», ми задоволено оглянули себе в дзеркалі. Звідти на нас дивилися дві гарненькі голови із завитими локонами, зібраними у високі зачіски. Завдяки макіяжу очі виглядали ще виразніше, ніж зазвичай. Губи і колір обличчя теж набули яскравіших фарб. Залишалося вдягнути сукні і створити вже завершений образ.

Шейріс вибухнула захопленими компліментами на адресу нас обох. Я ж тільки посміхалася, відчуваючи, що її радість мимоволі передається й мені. Вирішила, що усі проблеми залишу на потім. А зараз дозволю собі просто насолоджуватися життям.

Єдине, що затьмарювало радість Шейріс, так це те, що спочатку нам доведеться приховати частину всієї цієї краси під мантіями. Спочатку має бути офіційна частина, під час якої адептам доведеться постати перед родичами та друзями у традиційному одязі. Зате потім почнеться безпосередньо бал. І можна буде відвести душу загальним захопленням і замилуванням.

Слухаючи балаканину подруги, я обережно сховала під мантію свою чудову бірюзову сукню, намагаючись не зім’яти. Відсторонено подумала, що вчора так і не поговорила з Лораном щодо своїх підозр – не до того було. Ну та нічого! Завтра, після балу, зізнаюся йому, що про все здогадалася, і запропоную поступово виплачувати вартість сукні. А якщо заартачиться, вдам, що в іншому випадку смертельно ображуся.

Поки я так намагалася сторгуватися зі своєю гордістю, у двері наполегливо постукали. Почувся невдоволений голос Лорана:

– Вже друга година! Ви взагалі збираєтеся звідти виходити?

Шейріс заверещала і, як і я, одразу подивилася на годинник. Ми обидві здивовано перезирнулися, вражені тим, як швидко промайнув час. Час іти зустрічати гостей!

Зустріч має тривати до трьох. А після цього всіх запросять до приміщення для офіційних заходів. Там ректор виступить із промовою та відбудеться невеликий концерт, підготовлений старшокурсниками. Я була рада, що мені не доведеться брати в цьому участь – і так зараз є, через що нервувати.

Подруга, трохи плутаючись у подолі сукні та накинутій зверху мантії, кинулася відчиняти, доки розлючені хлопці не вибили двері. Вона вже почала виправдовуватися за затримку, але при вигляді захоплених обличь Крістора і Едвіна замовкла. Опустивши підфарбовані очі, залилася легким рум’янцем. Їй було приємно, що хлопці оцінили зачіску та макіяж. Цікаво, які у них стануть обличчя, коли вона скине мантію і постане перед ними у всій красі?

У що вдягнені самі хлопці, зрозуміти було проблематично, бо їхні костюми теж приховували мантії. Але я побачила, що причесалися вони набагато ретельніше, ніж зазвичай. Від Лорана та Крістора навіть запах парфуму вловлювався. Едвін, мабуть, вирішив, що таке для нього вже було б занадто.

Коли ми виходили з кімнати, Едвін і Крістор одночасно простягли Шейріс руки, щоб супроводжувати дорогою до зали для зустрічей. Вона грайливо заплескала віями. Для вигляду повагалася. А потім рішуче взяла обох кавалерів під руку і, підморгнувши мені, рушила по коридору. Я подумки зааплодувала її вчинку і крадькома поглянула на Лорана. Цікаво, чи він мені руку запропонує? Дроу подивився на мене впритул, похмуро роздивляючись моє обличчя.

– Щось не так? – здивувалася я його реакції.

– Надто яскраво! – лаконічно відгукнувся він.

А потім сам безцеремонно вхопив мене під руку і потягнув до виходу.