Читати книгу - "Сестри крові"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пане майстер, де ся дів?
Що ти нині зночі їв?
Чи собаку, чи кота —
То для тебе смакота!
І тоді розлючений дух вискакує з-поза пранґера і вимахує мечем.
— Обіцяй мені, — сказала Анрієта, — що приведеш мене опівночі сюди, і ми виманимо дух ката. Я ще ніколи не бачила жодного духа.
— Є одне але... Дух ката катам не з’являється, — усміхнувся Каспер. — Так що хіба сама сюди прийдеш.
— Ще чого! — пирхнула Анрієта. — Піду-но я ліпше провідаю своїх курчат.
Коли вона відійшла, Каспер пояснив:
— Курчатами вона називає повій. Зараз вони готують вгощення для нашого весілля. Серед них, як з’ясувалося, чимало добрих господинь. Хто б помислив?
Зближення Каспера з Анрієтою відбулося настільки швидко, що обоє і не зауважили, як небавом одне без одного й жити не могли. Анрієті було начхати на те, що вона опиниться поза поважнішою громадою, вона й так тут мало кого знала. Та, як небавом з’ясувалося, мужня поведінка Каспера в обороні міста й Високого замку міщанам сподобалася настільки, що він уже не помічав на собі ані ворожих, ані лякливих, ані відчужених поглядів, а інколи з ним навіть віталися чи відповідали на вітання. А одного разу в шинку йому подали кухоль уже не позначений щербиною для ката, як раніше, а звичайний, як усім.
Для Анрієти було несподіванкою, що Каспер вирішив влаштувати весілля, думала, що можна обійтися й без бенкету, але кат вважав, що так не годиться, і запросив катів з інших міст. Хоч і було ще доволі сутужно з харчами, але йому вдалося роздобути дикого кабана та спекти його на дворі. Нікого стороннього він на те весілля не просив, розуміючи, яким специфічним є катівське товариство. Кати прибули хто сам, а хто з жінкою, так що хата була повна гостей. Анрієта ніколи в житті не спілкувалася з подібною братією, але розмови, які точилися за столом, переважно фахові, її бавили.
— Найтяжче сікти голову, яка не має шиї, — казав брат Якуб з Сянока. — Одного разу я не попав мечем, куди цілив, і відбатував півпотилиці.
— Правду кажете, брате Якуб, — погодився брат Ансельм з Пряшева. — Я б узагалі встановив оплату від довжини шиї: що вона коротша, то оплата дорожча. А то якось несправедливо. Довгу шию рубати можна хоч із заплющеними очима, а коротку — мусиш цілитися і ще й нервувати.
— Е, це ще не така біда, — махнув рукою Каспер. — Я переживаю, що злочинів коїться все менше. Себто тяжких злочинів, за які має бути смертна кара. Адже від цього залежить наш добробут. Був час, коли я ледь не щодня сік голови або катував кого, а останнім часом є такі дні, що б’ю байдики. Оце, правда, під час облоги добряче помахав мечем. Але яка мені за це дяка? А ніяка. Так мені пан бургомістр і сказав: то був ваш громадянський чин. І тільки й усього, що прислав мені на весілля бочівку вина.
— Я вам скажу, що наше ремесло не оцінене як належиться. Ми ж бо теж люди й переживаємо неабиякі особисті драми, — підтримав розмову брат Анджей з Перемишля. — Подумати лише: одного разу мені довелося сікти голову своєму стрийкові. Він, дурний, упіймав на полі молодицю, поглумився над нею, а жи та верещала й обіцяла пожалітися в магістраті, задушив її. І от уявіть собі, він піднімається на поміст і бачить мене. А я, чесно кажучи, дуже рідко вдягаю червоний каптур, бо мене в моєму місті кожен собака знає, а то покликали мене до Ланьцута, де тамтешній кат захворів. То я й тут каптура не вбрав. Ну, і стрийко, який зеленого уявлення не мав, чим я займаюся, просто отетерів. «То ти, — каже, — Анджейку? — І в сльози. — Як же ти, — каже, — синку, виріс». — Брат Анджей при цьому захлипав і закивав скрушно головою. — А я кажу: «Так, то я, стрийку. Але не бідкайтеся. Я вам то зроблю одним махом. Навіть не відчуєте».
— А він що? — Всі присутні кати були виразно зворушені цією історією і чекали продовження.
— Та що... став мій стрийко на коліна, — черемиський кат знову захлипав, — поклав голову на колоду й не перестає плакати. А я теж не з каменю. І мені сльози ллються... ллються і очі заливають... — Він уже голосно ревів, розмазуючи сльози по скривленому обличчю. — Де вже тут добре цілити? Кажу: «Стрийку, цитьте. Вам тяжко, але й мені нелегко. І так, і так вам би хтось голову втяв. Чи ви, курва,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри крові», після закриття браузера.