Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- А ти завжди відповідаєш питанням на запитання?

- Намагаюся не опускатися до цього, але сам розумієш, не завжди виходить як задумано, - відверто відповіла дівчина.

- Ти не можеш завжди отримувати те, що хочеш, - заспівав Джеймс собі під носа. 

- Я перебираю в голові питання, думаю, з якого почати, - зізнався він швидше самому собі, ніж своїй сусідці.

Елінор дочекалася, поки місіс Гаррісон промине їх стіл і знову заговорила.

- І що це за питання?

- Тут одне з двох, або я чогось не розумію, або ти не чаклунка. Але хіба ти не маєш магії? Я ж бачив…

Елінор явно потішило це питання. Джеймс бачив, що це лише напускні веселощі, та й він розраховував зовсім на іншу реакцію, але дівчина не поспішала відповідати. Через деякий час Елінор все ж таки відгукнулася.

- Почнемо з того, чому ти вирішив, що я маг?

- Візьмемо очевидне: ти відкрила портал у Філоматі. Я на власні очі бачив, хіба це не чари?

Дівчина із викликом відповідала йому.

- Можу назвати тобі щонайменше п'ять представників світу Тіней, які теж так вміють, і до того ж не є чарівниками чи хоча б людьми.

Джеймс хотів розпитати детальніше, але розумів, що Елінор просто намагається змінити тему. А він хоче докопатися правди.

- Але якщо ти не маг, то хто ти? - замішання і цікавість відбилися на обличчі юнака так швидко, що Елінор довелося відвести погляд убік, щоб зібратися з думками.

- Ось це буде непросто пояснити. Ми з братом щось подібне до невдалого експерименту, - сумно посміхнулася дівчина, не дивлячись на співрозмовника. - Деякою магією я володію, точніше, можу її активувати, але...це складно. Потім розповім. Одного разу. Добре?

Елінор відразу повернулася до підручника і більше не дивилася на Джеймса. Після дзвінка вона квапливо покинула клас. Пітер помітив, що друг залишився сам і поспішив підійти. Маріса чекала на нього біля виходу з кабінету.

- О-ла-ла. Ви вже сидите разом…І ти скидаєшся на живу людину, навіть нога згинається, майже...здуріти можно. Відсвяткуємо? Можна посидіти в МакКензі, вчотирьох. Що скажеш?

На останній фразі Пітер звучав не так впевнено. Він чекав на відмову.

- Можливо іншого разу. Я сьогодні зайнятий.

- Побачення? - Пітер кивнув головою у бік, куди пішла Елінор.

Джеймс подивився на друга поглядом “включи-свій-мозок”.

- Тоді, мабуть, тренування? - знову припустив Пітер. 

Так, треную свої магічні сили, хотів відповісти Джеймс, хочеш подивитися? Але натомість він відповів:

- Ні, мені ще зарано. Ледве ногами пересуваю. Ще не звик до того, що не треба скрізь за собою милиці тягати. - Джеймс намагався посміхатися другові, але обличчя Пітера було непросто прочитати.

- Ти неймовірно швидко одужуєш. Пам'ятаю, кілька років тому Том зламав руку - півроку тягався з гіпсом, майже поріднився з ним.

- Так, мабуть, я якийсь неправильний.

- Або тебе викрали прибульці та вживили тобі чіп, через який контролюють твоє тіло!

Джеймс підняв брови.

- Спілкування з Марісою погано на тебе впливає.

Друзі засміялися і напруга трохи спала. Пітер поплескав себе по коліну.

- Підкинути додому?

- Ні, дякую.  - Джеймс голосно вдихнув і з зусиллям видихнув. - Хочу пройтися. Потрібно розминати ногу.

- Зрозуміло. - Пітер обернувся і кинув погляд на Марісу, а потім знову глянув на Джеймса.

- То що, ти і Еван-Грін? Разом? - спитав Пітер.

- Оце навряд, - видав Джеймс і на мить відвів погляд. - Ми просто спілкуємося.

- Та я ж і дивлюся що Пола сказилася. Маріса сказала, що… Двома словами, будь обережний, Джеймсе.

- Що сказала Маріса?

Хлопець вагався, але все ж таки відповів.

- У цієї білявки не всі вдома. Маріса чула, як та погрожувала Еван-Грін на фізкультурі.

- Погрожувала?

- Так, щось про те, щоб та прибрала руки від того, що ій не належить, чи будуть наслідки.

- Дякую, Пітере, - відповів Джеймс з відчуттям і додав після зітхання. - Пола нещодавно дзвонила мені, але ми так ні про що й не домовилися. 

- Жалкуєш, що взагалі запросив її на те побачення?

- Я просто не розумію, вона ж начебто переключилася на бідолаху Портера.

- Ця дівчина не з тих, хто швидко забуває поразки. Ось ніяк не заспокоїться, - усміхнувся Пітер, потираючи перенісся. - Може, заблокуєш її номер? І вся справа.

- Так, а вона почне ходити за мною по п'ятах і розпитувати, чого це я заблокував її номер. Мені що поскаржитися на оператора? - Пітер знизав плечима, пробурмотів при цьому щось на кшталт "чи тобі не все однаково що вона думає".