Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

І стільки відвертого натяку в цих словах, такою багатозначною виглядає усмішка, що блукає на чоловічих губах, а повітря навколо нас настільки згущується від напруження, відчутного, здається, навіть шкірою та оголеними нервами, що у мене подих перехоплює. Немов гаряча патока омиває моє тіло, змушуючи судомно стиснути ноги. Нервово видихнувши, відчуваю, як опалює щоки рум'янець і зав'язується тугий вузол бажання унизу живота.

Опускаю погляд на тарілку та розумію, що більше ні шматочка не зможу з'їсти. Закушую губу, намагаючись уявити, що буде далі, вирішити як поводитися, чи потрібно мені щось говорити. Хвилювання плескається в моїх венах, лоскоче тими самими горезвісними метеликами в животі, змушуючи почуватися недосвідченим дівчиськом.

Втім, особливо досвідченою я себе дійсно назвати не можу. А раптом йому це не сподобається?

Чую, як Рок відсуває стілець, щоб підвестися.

− Ходімо, Міє, − простягає мені руку, пожираючи темним поглядом.

Немов під гіпнозом я вкладаю в його долоню свою, дозволяю підійняти мене зі стільця. Серце калатає, як скажене, і, здається, готове прямо зараз вистрибнути із грудей. Виявляється, що розмірковувати про близькість і зрозуміти, що от-от все станеться, це все зовсім різні речі. І якби ж мене чекав просто секс із привабливим для мене чоловіком. Так ще якесь злиття має бути.

Адже я правильно все розумію? Воно буде саме зараз? 

Рок чомусь усміхається і мовчки мене за собою, прямуючи до спальні. От... куард! Хіба не можна якось заспокоїти мене? Усміхається він.

− Заспокою, Міє. Обов'язково заспокою. Тільки не словами.

У спальні теж панує напівтемрява, розсіяна золотистим світлом таких же гілочок у вазах по всій кімнаті. Це замість свічок? Красиво. Дуже.

Ми зупиняємось посеред кімнати. Рок обертається до мене і починає розстібати ґудзички на моїй сукні. Без поспіху, методично, мовчки. Ніби не від його голоду в мене зараз паморочиться в голові й підгинаються пальці на ногах. Поли сукні поступово розходяться, оголюючи перса, які надто часто й схвильовано здіймаються, поки що плаский живіт, відкривають моє тіло для палкого чоловічого погляду.

Ще кілька ґудзиків... і його долоні просовуються під перлинно-білий шовк, гладять ребра, підхоплюють налиті збудженням груди, пальці обводять ареоли, змушуючи мене з шипінням втягнути повітря в легені. Вагітність зробила мої соски надто чутливими. Кожний доторк, як солодка мука.

Рок спостерігає за мною з-під повік, неквапно повторює ласку, стискає тугі ягідки, перекочуючи між пальцями, зриваючи з моїх губ тихий стогін... І продовжує малювати вогняні візерунки своїми дотиками, ведучи долонями далі, стягуючи тканину з плечей, поки сукня не зісковзує з мого тіла, опускаючись купою шовку навколо ніг.

Але замість того, щоб роздягнутися самому, він відступає на мить, обводячи мене голодним поглядом, і раптом знову підіймає на руки, прямуючи цього разу до непримітних дверей у кутку кімнати. Варто тим відкритися, як я відчуваю змішаний з парою ніжний аромат ефірних олій і квітів. Ванна. Ванна це добре. Це я з радістю.

І через пару хвилин, я вже сиджу на нагрітому мармурі маленької лавочки в запашному басейні, скромно названому ванною. Та зі збентеженням і пекучою цікавістю спостерігаю, як роздягається мій чоловік. Ох, який же він красень.

Очей не відвести від цих широченних плечей, наче кам’яних пластин грудної клітки, тих самих кубиків пресу. Несподівано для мене його рельєфний торс прикрашений чорним малюнком татуювання, яке лише посилює відчуття якоїсь темної хижості цього чоловіка, з яким мені довелося побратися. Під смаглявою шкірою при кожному русі перекочуються сталеві м'язи.

А рухається він з такою небезпечною грацією, що я втрачаю розум. Ніколи я ще настільки відверто ніким не милувалася. І зараз мені важко усвідомити, що цей приголомшливий владний куард мій на все життя. Мій. Чоловік. І вся ця ... к-хм гордо здійнята бойова готовність досить видатних розмірів повністю вся для мене.

Рок, залишившись без одягу, переступає борт басейну, і вже через мить сідає позаду, притягуючи мене до себе. Вибиваючи повітря з легень першим палючим доторком наших оголених тіл.

− Боїшся мене? – шепоче, зариваючись обличчям у волосся.

– Ти ж знаєш, що ні… Зараз, – зізнаюся тихо, заплющивши очі.

Це так дивно сидіти голою, притулившись до такого ж голого чоловіка, відчувати стегном його збуджену плоть і при цьому вести ще якісь розмови. Зачаровано відчуваю, як просочує мене жар його шкіри, зігріваючи зсередини, хвилюючи, так багато обіцяючи.

− Мені хочеться це чути, Міє. Тобі зовсім не варто мене боятися. Ніколи. Я не заподію шкоди. Твій страх мені дуже неприємний. Я жадаю від тебе зовсім інших емоцій, – повідомляє Рок, ніжно пестячи долонями моє тіло.

Як завжди вимогливо-прямолінійний. Мимоволі посміхаюся, розуміючи, що мені чомусь подобається ця його риса. Принаймні я завжди можу розраховувати, що почую від чоловіка правду, якою б та не була.

– Це не завжди від мене залежить, – намагаюсь і я бути чесною. – Поряд з тобою я почуваюся надто вразливою… Слабкою. Всі ці ваші можливості, здібності, сили… це для мене незбагненне… це лякає. Те, що я відчуваю іноді у твоїй присутності, змушує тебе інстинктивно побоюватися. Адже тобі нічого не коштує стерти мене в порошок, якщо захочеться. І навіть попри всю мою довіру до тебе, я не можу цього не усвідомлювати. Ми не так добре знайомі, хоча часом мені здається, що я вже вічність у вашому світі. З тобою.

Вхопивши пальцями моє підборіддя, Рок змушує мене повернути голову і подивитися йому в обличчя.

− Моя сила ніколи не буде спрямована проти тебе, Міє. Це ти теж маєш усвідомлювати, – гладить мої губи. Схиляється ближче. – І прийняти її.

– Це теж звучить… трохи лячно, – зауважую з ноткою іронії.

− Не лякайся, − вкрадливо велить він у відповідь. Усміхається звабно: − Тобі сподобається. Я обіцяю. А зараз розслабся і дозволь мені подбати про тебе.