Читати книгу - "Уявлена глобалізація, Нестор Гарсія Канкліні"

використовують уніформу, щоб отримати преференції в державного службовця. Обоє охоронці дивляться на мене очманіло. Бачу в їхніх поглядах здивованість, заціпеніння, недовіру, однак нічого схожого на відчуття сорому чи занепокоєння і ще менше збентеження. Працівниця, присутня при цій сцені, здивувалася не менше, однак стає першою, хто демонструє спроможність “відійти від певних цінностей”. Вона подається вперед і дорікає мені у конфіденційному, однак, дуже ввічливому тоні: “Раднику, якби Ви раніше сказали, хто Ви, я б і Вам також допомогла!” (в інтонації відчувається звертання з великої літери, присягаюся). Збентежена і в буквальному сенсі без слів, повертаюся до моєї черги, та її учасники залучають, наскільки це можливо, мову своїх тіл, аби надіслати мені мовчазний, але чіткий колективний меседж: “Вона не є однією з нас, ми її не знаємо”. Пригнічена на додаток до збентеженості, нарешті наближаюся до довгоочікуваного віконця і сплачую рахунки за квитанціями. Напевно, поки виходжу з поштового офісу, починаю сердитися сама на себе. Звісно, яка я нерозумна, що я за антрополог, я на це заслуговую, ніби я не знала, що порушую перше правило, яке визначає сферу соціальних відносин у Неаполі: я полізла, куди мене не просили».

«Не лізь» – це інша формула, яка, як уже не раз зазначалося, може вважатися показовою для міжособистісних і міжкультурних відносин у такому індивідуалістському суспільстві, як аргентинське. Безумовно, вона може застосовуватися до інших країн, серед яких і Мексика, які дивляться з осторогою на іноземців, що втручаються в їхні справи. Ще деякі з опитаних нагадали мені про фразу «мені й так добре», яку мексиканці використовують, щоб показати, що не розуміються на внутрішньодержавних і зовнішніх відносинах. Водночас у контексті глобалізації застосування щодо іноземців заборони на втручання має обмежену ефективність за часів, коли кордони стають відносними через проникнення культурних індустрій, і масові міграції, а економічні й комунікаційні взаємодії розмивають географічні перепони між державами.

Амалія Сіньореллі зазначає, що за часів, коли органи державної влади стають дедалі більш абстрактними, недосяжними і неуявленними для громадян, контакти і взаємодії між ними та державою за допомогою віконець і «знайомих» утворюють альтернативні можливості для того, щоб розв’язувати проблеми та інтегруватися до суспільства. Віконце, так само як і інші пороги між різноманітними суб’єктами й асиметричною владою, наприклад географічні кордони, є місцями, де узгоджуються різні форми поєднування публічного з приватним, колективного з індивідуальним. У цьому сенсі це місця, де ми зв’язуємося з іншими, інші зв’язуються з нами й ми узгоджуємо межі та взаємодії. Це може робитися у неофіційний спосіб. Однак у сучасному світі конфліктність, яка виникає у таких порогових просторах, управляється за допомогою формалізованих процедур, тобто в державній сфері, що гарантує права з відносною незалежністю акторів та їхніх суб’єктностей: один і той самий державний простір зі спільними правилами для привітних та ієрархізованих, і для роздратованих, і для тих, хто ритуалізує зіткнення.

Новим за цих глобалізованих років стало те, що цей державний простір має бути побудований у транснаціональному масштабі. Складно зробити так, щоб світ функціонував як послідовність віконець, які б замінювали одне одного безсистемно, відповідно до знайомств, дружніх стосунків і суб’єктивних переваг тих, хто зустрічається, або незалежно від культурного стилю кожного з суспільств. Поза сумнівом, культурні особливості продовжуватимуть впливати. Однак як створення публічної сфери поза межами етносів і держав, так і методологія дослідження потребують вийти за межі стурбованості тим, чи мають право іноземці досліджувати культуру держави, відмінної від тієї, в якій вони народилися. Скоріше йдеться про те, як вивчати наднаціональні відносини у випадку міграцій, культурних індустрій, усіх тих мереж, в яких перетинаються наші способи життя. Щодо культурної політики, йдеться про те, щоб піднятися зі спорадичних відносин між латиноамериканськими країнами й між ними та Європою і Сполученими Штатами до створення постійних взаємодій.

Інтенсифікація взаємодій у сфері мистецтва, літератури, кінематографу, високоякісного телебачення, які представляють траєкторію кожного суспільства, може допомогти нам позбавитися стереотипів по один і по другий бік віконця і разом обміркувати те, що можна зробити в наших суспільствах і між ними для того, щоб вони стали менш нерівними, ієрархічними і більш демократичними. Поступ руху вільних взаємодій між інтелектуалами і митцями латиноамериканських, європейських країн і Сполучених Штатів потребує органічного планування наукового і культурного транснаціонального дослідження, діяльності, що представляла б мультикультурні пошуки в мас-медіа, з яких отримує інформацію більшість, для того щоб не лише торговельні інтереси розроб­ляли та передавали уявлення, в яких ми себе визнаємо або заперечуємо.

Бібліографія

Abélès, Marc: “L’Europe en trois questions”, Esprit, 202, junio 1994.

——:En attente d’Europe, Francia, Hachette, 1996 (colección Questions de politique).

Achugar, Hugo: “Leones, cazadores e historiadores: a propósito de las políticas de la memoria y del conocimiento”, Revista Iberoamericana, 63 (180), 1997, pp. 379-387.

Aguilar, Miguel Ángel: “Espacio público y prensa urbana”, en Néstor García Canclini (coord.), Cultura y comunicación en la Ciudad de México, vols. 1 y 2, México, Grijalbo, 1998, pp. 84-125.

Alatriste, Sealtiel: “El mercado editorial en lengua española”, en Néstor García Canclini y Carlos Moneta (coords.), Las industrias culturales en la integración latinoamericana, ob. cit., pp. 261-306.

Albrow, Martin: The global age, Stanford, Stanford University Press, 1997.

Alegría, Tito: Desarrollo urbano en la frontera México-Estados Unidos, México, Conaculta, 1992.

Alonso, Guiomar: “¿Bienes culturales o mercancías? Tendencias y dilemas en el comercio mundial de productos culturales”, inédito.

Anderson, Benedict: Comunidades imaginadas, México, Fondo de Cultura Económica, 1997.

Appadurai, Arjun: Modernity at Large: Cultural Dimensions of Globalization, Minneapolis / Londres, University of Minnesota Press, 1996.

Arizpe, Lourdes (ed.): The Cultural Dimensions of Global Change: An Anthropological Approach, París, UNESCO Publishing, 1996.

Arizpe, Lourdes y Alonso, Guiomar: “Culture, globalization and international trade”, Human Development Report Office, PNUD, 1999.

Audinet, Jacques: Le temps du métissage, París, Les Éditions de l’Atelier / Les Éditions Ouvrières, 1999.

Bachelard, Gaston: Études, París, Librairie Philosophique, J. Vrin, 1970.

Balibar, Étienne: Droit de cité, La Tour d’Aigues, L’Aube, 1998 (colección Monde en Cours).

Bartolomé, Miguel Alberto: Gente de costumbre y gente de razón: las identidades étnicas en México, México, Instituto Nacional Indigenista/Siglo XXI, 1997.

Bartra, Roger: La jaula de la melancolía: identidad y metamorfosis del mexicano, México, Grijalbo, 1987.

——: El salvaje artifical, México, UNAM-Ediciones Era, 1997. Baudrillard, Jean: América, 3ª ed., Barcelona, Anagrama, 1997.

Bauman, Zygmunt: Intimations of postmodernity, Londres, Routledge, 1992.

——: La globalización: consecuencias humanas, Buenos Aires / México, D.  F., Fondo de Cultura Económica, 1999.

Bautista, Juan