read-books.club » Сучасна проза » Ангели помсти 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангели помсти"

263
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ангели помсти" автора Олесь Ульяненко. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 69 70 71 ... 82
Перейти на сторінку:
взяла невеличку китайську вазу і спробувала пройти з нею до виходу. Три чорних кола сигналізували, що там небезпечно; так було і з освітленого боку палацу, і з тилу, що виходив на лазурне узбережжя. Вихід лишався один – до неї в апартаменти, що кмітлива Таня і зробила. Вона повернулась і сховала вазу в плюшевих ведмедиках, пандах, памперсах, сіла і задумалася. Це було неабиякою подією. В її маленькій голівці народився план. Наступного разу вона направилась у батькову кімнату. Її увагу привернув батьківський сейф. Вона з годину пробиралася прокладеним коридором до батькової кімнати і дісталася сейфа. Відшукала ключ і відчинила. Особливого для неї там нічого не було, але пачка стодоларових банкнот приємно ковзнула у трусики під синьою куцою спідницею. Та наприкінці дороги Таня наткнулася на сигналізацію. Вона повернулася назад, але не зайшла до кімнати батька, а сховала банкноти в сусідній, материній, кімнаті. Батька не було, а мама, як водиться, мало ночувала вдома. Хоча навряд чи Таня чогось боялася. Це займало її як гра у піжмурки в далекому дитинстві, в які вона, до речі, грала двічі чи тричі у житті. Але той щемкий, лоскітний, захоплюючий страх так багато нагадував про її нинішній стан. Це було щось близьке до оргазму. Навіть перебільшувало його, покривало чорною рядниною. За місяць тренувань вона поперетягувала весь батьків скарб до материної кімнати, і незабаром усі речі помалу опинились у її кімнаті. Вона знаходила у грі теплий смак дитинства, із запахами, звуками. Так розпочала свій біг у бік фантазій, нахабно вирішивши, що колись вони таки справдяться. Відвертість їх, нахабність їх, а ще думка про те, що вони справдяться, збуджували її. Щоб довго не морочити голови, скажемо відверто, вона повернулася до мастурбації. Мама почала уперто тягати доню на вечірки із зализаними молодиками, бріолінові коки яких кумедно клювали гламурний вечір, з атлетичними мачо, з поглядами, мудрими і червоними від недосипу та наркотиків; ветхими дядечками в однакових костюмах, з білим пушком на голові замість волосся, ніздрі яких досвідчено ворушилися від жіночих запахів і легкої здобичі. Словом, для нашої Тані не існувало бар’єра, і мама відіграла в цьому неабияку роль, обманувшись в одному. Таню цікавили темні кімнати і ще темніші люди. Коли не було гри, це її не збуджувало. За тиждень мама Еріка з ляком помітила, як доня глушить кінськими дозами мартіні, з досвідченістю хрещатицької пройди фліртує з мужиками, але далі чергового стакана не заходить.

Море, як і забагато пристрасті, обридає, вирішила мама Еріка і потягнула доцю до міста. Батько репетував, пускав піну, говорив, що це необхідно для доньчиної голови. Але Еріка добре знала, що треба. Місто справді шокувало Таню. Вона, бідолаха, злягла від надміру фантазій і одного гожого дня надумала просто втекти. Лікарі пововтузилися біля неї, заглядаючи, куди потрібно і ні, дівчина-бо була гарною, і не просто, а щось у ній проступило таке, що заставляло шалено битися серце. Вона зараз виглядала як вроджена спокусниця. Не шльондра, не великосвітська безколірна міль, а жінка, котра може багато наобіцяти одним поглядом, а потім послати до біса. Таня ясно це розуміла.

І Таня пішла у світ чи світ за очі, поклавши до кумедного рюкзака кольтяру сорок п’ятого калібру, пачку патронів, чотири тугі пачки доларів. З цим вона вийшла на вулицю. Теплий вітер приємно подув в обличчя. Вона похитнулась – і незнайомий чоловік підхопив її під лікоть. Таня здивовано глянула на нього, таємниче і спокусливо усміхнулась і пішла теплим вигрітим містом. Вона йшла, як завойовник, полишаючи знайомий до сміттєвих урн район. Упевненість росла з кожним зробленим кроком. Потім був розхитаний подільський трамвай, де густі запахи цього дня змішалися з ветхозавітними: терпким часником, солодкою яловичиною, галушками і ще чимось. За вікнами трамваїв видавалося затісно, але не так затишно, як удома. Будинки, здавалося, стояли поруч, терлися один об одного, і це її захоплювало. Вона вийшла на Лук’янівці. Це місце нагадувало роз’їзну залізничну станцію. Але основне – тут було багато мужиків, з міцними ногами, крутими плечима. Пропахлі гірким потом і горілкою, вони якось не вписувались у її пробиту кулею голівку, тільки хтивість очей напускала на них тваринного тепла. Шрами на її голові давно зарубцювалися: їх зачистили косметологи, лише на лобі невелика цяточка, наче в індуски. Ця пляма, коли падала тінь, дійсно виглядала не дуже приємно, ніби хтось на небі пожартував: гарне обличчя дівчини виглядало мертвим, з діркою в лобі. Біля ринку Таня з подивом спостерігала за людьми, як за прибульцями з пекла, які мацали руками помаранчі, червоні яблука джонатан, зелені пучки цибулі, а велетенські пучки салату здивували її ще більше. Ми не описуємо гастроестетські смаки Танечки, а просто підходимо до того моменту, коли підшлункова залоза просить їсти, пускаючи гіркі соки організмом.

Такий же голод відправив і Боба від проспекту Перемоги, примусив повернути на Гоголівську, де він мало не з півгодини втішався старовинними особняками, вершиною його уяви про столицю, і, як молоде лоша, подався нагору, в напрямку Артема, під’юджений голодом, втечею і всім разом. У японському ресторані циганський барон проковтнув масними губами останній шматок суші, сьорбнув помаранчевого соку, «справжній напій для мужчин», і зачудовано подивився на світ. Мама Еріка в цей час лежала на шовкових простирадлах, сама у синій шовковій сорочці чоловічого крою, так, щоб було видно її міцні хлопчачі ноги; над нею схилився жагучий брюнет, з модною триденною щетиною, вологими очима гомосексуаліста, сам зляканий таким поворотом подій, і поїв смердючою рідиною Еріку з простого готельного слоїка, чого вона, звісно, стерпіти аж ніяк не могла. Еріка надувала губи, мов бурундук, фиркала: «Тобі ж було сказано, пуся, принести гарну чашечку…» – «Я лиш встиг, золотце, принести простирадла». Мама Еріка займала цілий поверх готелю зі своїм коханцем і прихильником мистецтва Леонардом Валєвскі. Копією того самого. Приємна спадковість. Так вибудовується генеалогія. Лео, витончений поціновувач східної кухні… У той же час Петро Накопич, голова детективного агентства, облизував рештки ліверної ковбаси зі сковорідки, мирно трусив черевом, що горизонтально піднімало зелену формену сорочку, в якій він, видавалося, і народився. Його погляд, відсутній і блаженний, сизого, майже білого, як у переляканого, кольору. Буде помилково вдаватися у подробиці того погляду, що прозирав Софіївську площу з висоти мансарди будинку за номером 44 на голубів, які кублилися на сонячній плямі перед пам’ятником Богдану Хмельницькому. Ковбаса – предмет матеріальний, а тому він

1 ... 69 70 71 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангели помсти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангели помсти"