Читати книгу - "Останній світ"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вогнище впало стрімке й на погідному небі прослались
Чорного диму клубки, — як туман, що його видихає
Річка і крізь пелену навіть сонце пробитись не може, —
Так, закружлявши, збивається сажа й стає поступово
Тілом, що має форму свою й од вогню переймає
Душу й життєве тепло; від легкого кружляння — ще й крила.
Начебто птиця була. Та за мить таки справдішня птиця
Вже лопотіла крильми. Ще хвилина — й кружляло їх безліч,
Сестер таких же прудких, що початок однаковий мали.
Вогнище тричі вони облетіли і тричі в повітря
Голос один подали…
МІДАС
В «Останньому світі». Заголовний чоловічий персонаж Назонової комедії, яка викликає в Римі скандал. У п'єсі йдеться про одного захопленого музикою судновласника з Генуї, в якого від його шаленої жадоби все, до чого тільки він торкнеться, обертається на золото. В останній дії судновласник — худий, як тріска, весь брудний, з потворними ослячими вухами — серед золотої пустелі; в його довгому монолозі трапляються сховані за паліндромами та акрофонічними перестановками імена відомих у місті голів наглядових рад, депутатів та суддів. Після трьох вистав, що їх глядачі зустріли з тріумфом, з волі одного лігурійського сенатора, який володів у Генуї та Трапані корабельнями, комедію забороняють. Озброєний залізними палицями загін кінної поліції не дає глядачам увійти до театру, а акторам — вийти з нього; і акторів, і глядачів покалічено, і одні в своїх золотистих, а другі в святкових вечірніх костюмах лежать, спливаючи кров'ю та стогнучи, на сходах перед театром, поки їх звідти забирають. Цей скандал обертається для Назона цілком несподіваними наслідками: тепер його ім'я знають навіть торговці рибою та лимонадом, міняйла і зовсім неписьменні люди; він стає популярним.
У давньому світі. Фрігійський владар, що його Вакх, бог вина й сп'яніння, наділяє силою перетворювати все, до чого він доторкнеться, на золото.
Ледве що вірить собі: відламав із вербички низької
Гілку зелену — й вона несподівано злотом сяйнула.
Камінь підняв із землі — заблищав несподівано й камінь.
Темної скиби торкнувсь — і вона золотим заясніла зливком.
Колосся зриває сухе — на долоні ж у нього —
Золото щире горить. Ось тримає він яблуко, справді
Наче з садів Гесперід. Лиш високих одвірків діткнеться
Пальцями — й тут же промінням до нього всміхаються двері
Навіть, коли він у воду джерельну занурював руки,
Хвиля, спливаючи з рук, обманути могла б і Данаю.
Радість йому переповнює груди. В уяві щасливця
Робиться все золотим. Йому стіл заставляла прислуга:
Різноманітне їство було, печиво, ласощі всякі.
Та, коли тільки рукою торкався дарунків Церери, —
Щедрі Церери дари непомітно ставали твердими.
Тільки-но пряника жадібним зубом хотів надкусити, —
Зуб на тверду натрапляв золотаво-червону
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній світ», після закриття браузера.