read-books.club » Інше » ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє 📚 - Українською

Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

154
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє" автора Тім О’Райлі. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 69 70 71 ... 135
Перейти на сторінку:
передбачає чотири процеси: спостереження, орієнтацію, рішення й дію (англійською OODA). Концепція Бойда пояснює, чому в битвах оперативність важливіша за бойову потужність. Ворожі сторони оцінюють ситуацію, вирішують, що робити, а тоді діють. Той, хто думає швидше, може «розірвати цикл СОРД ворога» і завадити прийняттю рішення.

«Секрет успіху в тому, щоб приховати свої наміри. Противнику не вдається передбачити, що ви замислюєте, а ви тим часом точно вгадуєте його наміри, — захоплено писав Бойдів колега Гаррі Гіллакер. — Це означає, що треба діяти швидше, щоб орієнтуватися за мінливих умов, які заважають противникові підлаштовуватися, належно реагувати і зберігати пильність. Збитий із пантелику противник реагує на непевні, неоднозначні чи незрозумілі умови та дії надміру або, навпаки, недостатньо активно»264.

Таке складно провернути, коли противником є машина, здатна діяти в мільйони разів швидше. Знайомий фахівець із фінансових систем і кіберзлочинів, який волів зберегти анонімність, сказав мені: «Розірвати цикл СОРД однієї машини може тільки друга машина».


Що є правдою?

Ми говорили про об’єктивну перевірку фактів і фейків. Та є серйозніша проблема, якій, хоч як дивно, зарадять алгоритми. Марк Цукерберґ наголосив, що серед проблемного контенту трапляються не очевидні брехні, а просто чиясь думка чи напівправда. За наявності двох версій, прихильники обох готові вірити в сумнівний контент і ділитися ним, навіть якщо знають, що той містить неправдиві відомості. Навіть коли організації, що спеціалізуються на професійній перевірці фактів, як-от Snopes чи PolitiFact, чи мейнстримні сайти з досвідченими журналістами в штаті доводять хибність інформації, знаходяться охочі покритикувати «упереджені» доводи265.

Джордж Сорос казав, що інформація буває правдивою, фальшивою, а також правдивою або фальшивою — залежно від того, чи вірять у неї. Він називає це «рефлексивним знанням»266, але, мабуть, підійде й звичніший термін — «уявлення». Уявлення можуть бути про історію, політику, економіку. «Ми частина світу, який прагнемо зрозуміти, — писав Сорос, — і наші плутані уявлення суттєво впливають на події, що з нами трапляються»267.

Так було завжди, але всесвітні цифрові системи, які єднають нас у межах нового глобального мозку, пришвидшили й активізували цей процес. Від людини до людини передаються не тільки факти. Лихо не лише в тому, що в головах людей укорінюються такі асоціації, як «кава без кофеїну — дорівнює помаранчевий колір». Поширюється дезінформація, формуючи уявлення мільйонів людей. Інформацію, яку ми знаємо і сприймаємо, дедалі більше подають нам алгоритми персоналізації. Серед контенту, нагромадженого в інтернеті, алгоритми виокремлюють лише те, що нас зачепить. Вони апелюють до нашої активності онлайн та емоційності, а от правдивість має другорядне значення.

Сорос звернув увагу на те, що вартість акцій і суспільні рухи бувають і правдивими, і фальшивими водночас. Фейкових новин це теж стосується. Фінансові аналітики визнають, що емоційний чинник впливає на вартість акцій, та все ж переконані, що на біржі діють передусім аналітичні показники. Біржові ціни, може, й залежать від уявлень про перспективи компанії, але ґрунтуються також на доходах, прибутках, капіталах, темпах зростання і вірогідних ринкових умовах, за якими оцінюються ті перспективи. У фінансовій аналітиці розраховують коефіцієнт ціна/дохід та інші цифри, щоб визначати, наскільки очікування розходяться з реальними показниками. Так людям зрозуміло, чи сильно вони ризикують. Багато інвесторів проґавлюють ризики, а зацікавлені заохочують їх, та хоч якась інформація все ж таки є.


Із новинами теж можна оцінювати, наскільки ентузіазм людей далекий від реалій. Комп’ютерні алгоритми можуть перевіряти багато сигналів, причому швидше й ретельніше, ніж люди.


Люди, які кажуть, що Facebook, Google і Twitter відповідальні за виявлення правдивих чи фальшивих новин, гадають, що достатньо оцінити контент і відразу зрозуміло, чи це «правда». Вони наполягають, що це не до снаги комп’ютеру, бо він не вміє робити суб’єктивних суджень. Однак більшість сигналів, які можна використати для такої оцінки, схожі на сигнали Google Search, тобто не пов’язані з контентом. Для того, щоб ними скористатися, треба прислухатися до Коржибскі — не прирівнювати мапу до нібито позначеної на ній території.


Алгоритмічний фактчекінг не заміняє людських суджень. Алгоритми збільшують наші можливості в перевірках, так само як землерийні машини, які роблять людей сильнішими. Алгоритми послуговуються тими ж сигналами, що й люди-фактчекери.


Чи є в новині, у статистичному графіку посилання на джерело? Якщо посилань бракує, це не означає, що інформація неодмінно фальшива, але ймовірність зростає і варто перевіряти. У фейковій новині зазвичай згадуються джерела. От, наприклад, мій брат надіслав мені фейкову новину. Там була мапа, на якій показано, що в регіонах, де голосують за демократів, нібито вищий рівень злочинності. Я не знайшов джерел, з яких узято ці дані. Зате, поки шукав, виявив графічні матеріали Business Insider, з яких вимальовувалася зовсім інша картина268. На відміну від братової мапи, це видання як належить посилалося на джерело інформації, а саме — на базу даних ФБР.

Чи справді в джерелах, на які посилається автор, міститься наведена інформація? Цілком можливо таке: журналісти Business Insider стверджують, ніби використали матеріали ФБР, хоч насправді в базі даних цієї установи їх немає або є трохи інші. Мало хто перевіряє джерела інформації, як це зробив я того разу. Автори пропагандистського контенту й фейкових новин на це й розраховують, поширюючи побрехеньки. А от комп’ютери набагато краще за людей справляються з перевірками.

Наскільки авторитетне джерело, на яке посилається автор? За багаторічну діяльність Google випробувала багато методів оцінювання доцільності результатів пошуку. Пошуковик враховує, як давно створено сайт; як часто на нього посилаються інші сайти, що завоювали авторитет. Більшість людей вважає ФБР достатньо авторитетним джерелом інформації про рівень злочинності у США.

Чи мають сенс цифри, які наводяться в новині, з математичної точки зору? Скажімо, кожний, хто має бодай якісь уявлення про статистику, зрозуміє, що дані про кількість злочинів без зазначення густоти населення ні про що не свідчать. Справді, серед мільйонів мешканців Нью-Йорка або Чикаго скоюють більше злочинів, ніж серед сотень мешканців

1 ... 69 70 71 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"