Читати книгу - "Тінь перемоги"

Результат роботи Василевського відомий. 18 січня 1943 року Сталін надає своєму заступнику Василевському звання генерала армії. Не минуло й місяця і 16 лютого Сталін надає Василевському звання маршала Радянського Союзу.

З того простого факту, що координував дії фронтів під Сталінградом Василевський, а не Жуков, випливає простий висновок: оповіді з книги Жукова про його вирішальну роль у Сталінградській битві відносяться до категорії легендарних подвигів панфіловців і стахановців, Синдбада-мореплавця і барона Мюнхгаузена.

Згадка про полковника Потапова в нашій відкритій пресі промайнула тільки раз. «Красная Звезда» 1 вересня 1992 року визнала, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції розробив і запропонував саме він.

Відразу після краху комунізму був короткий період, коли архіви стали відкриватися, коли руйнувалися міфи і падали з постаментів дуті величі. Але період цей був коротким. Правителі схаменулися. Через брак кращого, кинулися звеличувати Жукова. Кампанія обожнювання майже миттєво досягла рівня загальнонародної істерики. Мудрого полковника Потапова знову засунули в небуття, а його план - в розряд відомостей, «які не вдалося виявити».

Справжній подвиг полковника заважав нагромаджувати вигадані подвиги на кандидата в святі Георгія.

До мене звертаються товариші - учасники Курської битви з питаннями: чому Г. К. Жуков у своїх спогадах спотворює істину, приписуючи собі те, чого не було? Кому-кому, а йому не варто було б допускати цього!

Гаразд, під Сталінградом Жуков себе не мав можливості проявити. Але Курська дуга! Ось де він себе показав!

Ситуація була ось яка: після Сталінградської стратегічної наступальної операції війська двох радянських фронтів, Центрального і Воронезького, вирвалися далеко вперед, вичерпали наступальний порив, понесли великі втрати, і тому отримали наказ перейти до оборони. Утворився потужний виступ в бік противника - так звана Курська дуга. Німецький план на літо 1943 року: з районів Орла і Бєлгорода нанести два зустрічних удари на Курськ, зрізати Курський виступ, оточити і знищити війська двох радянських фронтів в цьому виступі.

Радянська військова розвідка розкрила задум німецького командування, добула плани наступу і встановила приблизну дату його початку. Все це робилося без участі Жукова. Головне розвідувальне управління (ГРУ) підпорядковувалося Жукову тільки з лютого по липень 1941 року, коли він був начальником Генерального штабу. У 1943 році ГРУ підпорядковувалося не Жукову, а Василевському і Сталіну.

Командувачі Центрального і Воронезького фронтів генерали армії К. К. Рокосовський і Н. Ф. Ватутін отримали від Верховного головнокомандувача Маршала Радянського Союзу Й. В. Сталіна три попередження про підготовку німецького наступу. Сталін попереджав Рокосовського і Ватутіна 2 травня, 20 травня і 2 липня про те, що німецьке командування готує флангові удари по військах двох фронтів. І Центральний, і Воронезький фронти до відбиття німецького наступу були готові.

У ніч на 5 липня 1943 року з штабу 13-ї армії на командний пункт Центрального фронту було передане повідомлення про захоплення німецьких саперів, які розчищали проходи в радянських мінних полях і знімали дротяні загороди. Полонені показали: початок німецького наступу — о 3 годині ночі, ударні угруповання вже зайняли вихідне положення. До початку німецького наступу залишалося трохи більше години.

Артилерія Центрального фронту перебувала в повній готовності до проведення артилерійської контрпідготовки. Заздалегідь був спланований вогневий удар 506 гармат, 468 мінометів і 117 реактивних установок залпового вогню по вихідних районах німецьких військ. Планувалося прямо перед початком німецького наступу нанести по приготованих до наступу військах противника нищівний артилерійський удар. Цей вогневий наліт задумувався дуже коротким. Лише 30 хвилин. Але інтенсивність вогню — виняткова.

Артилерія сусіднього Воронезького фронту теж перебувала в готовності до проведення артилерійської контрпідготовки такої ж тривалості й потужності.

Але відомості про точний час початку німецького наступу сумнівні. Зрозуміло, що полонені сапери заговорили відразу й казали тільки правду. У розвідувальних відділеннях, відділах і управліннях радянських штабів вміли розмовляти з полоненими так, що вони відразу зізнавались у всьому. Однак, захоплені сапери могли точного часу й не знати, або могли помилятися.

Якщо наша артилерія почне контрпідготовку раніше запланованого німцями терміну наступу, то ми витратимо тисячі тон снарядів по порожніх полях і гаях. Може виявитися, що німецькі ударні угруповання ще не вийшли у вихідні райони. Якщо проведемо контрпідготовку пізніше, то результат буде такий же. Удар буде завдано по порожніх площах, бо основна маса німецьких військ, покинувши вихідні райони, вже висувається до переднього краю.

Отже, вийшли головні сили німців у вихідні райони чи ще не вийшли? А, може, вже їх покинули? Ніч, темрява, посилай розвідувальні літаки - вони зверху все одно нічого не побачать. Що робити? Помилка і в той, і в інший бік в однаковій мірі вкрай небажана. У випадку помилки прямо в момент початку найбільшого бою наша артилерія даремно витратить половину своїх снарядів.

У фільмі «Звільнення» артист Ульянов зобразив Жукова на Курській дузі. Представник Ставки ВГК, заступник Верховного головнокомандувача Маршал Радянського Союзу Жуков з'являється у штабі Центрального фронту, яким командував генерал армії Рокосовський. Жуков оцінює обстановку, болісно розмірковує, нарешті, зваживши все, рішуче віддає наказ...

Той же історичний момент описує Маршал Радянського Союзу К. К. Рокосовський. Жуков дійсно прибув на командний пункт Центрального фронту напередодні битви, але приписуваної йому рішучості не проявив. Наказ про початок контрпідготовки на свій страх і ризик приймав сам Рокосовський. Ризик практично смертельний. Якщо Рокосовський помилився в розрахунку часу, бій на Курській дузі може бути програний. Наслідки такої поразки