Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

О Боже! В що я вляпалась.

Я так сильно хотіла швидко з цим покінчити, що не сильно і вглиблювалась в той дурнуватий договір. І от тобі й результат. Залишається тільки один варіант — погодитись, бо я в житті таких грошей не бачила, не те що тримала в руках.

— Гаразд, я переїду. Але скажи навіщо тобі це. Чому тобі так важливо, щоб я переїхала?

— Щоб у людей не виникало запитань, чому моя наречена живе у старому занедбаному під'їзді, коли її наречений мільярдер.

— Він не старий. — заперечила я.

В кабінеті почувся звук стаціонарного телефону. Він відійшов від мене чим дозволив мені вдихнути повітря, бо виявляється, що я весь час доки ми розмовляли майже не дихала. Я приклала руку до грудей, намагаючись врівноважити дихання.

Давид підійшов до столу й натиснув на кнопку.

— Давиде, до тебе прийшла гостя. — здається це був голос його помічниці.

— Я зараз зайнятий. Нехай прийде іншим разом. — холодно сказав він.

— Я казала їй, що у нас все розписано, але вона наполягає.

Давид роздратовано видихнув.

— Хто вона?

На іншій лінії було чутно тихе перешіптування.

— Ірина Швець з журналу "News VIP". — відповіла помічниця Давида.

Я побачила як вираз його обличчя змінився на суворіший.

— Нехай заходить.