read-books.club » Короткий любовний роман » Мій випадковий чоловік , Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій випадковий чоловік , Інна Романова"

153
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мій випадковий чоловік" автора Інна Романова. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 46
Перейти на сторінку:
Глава 4.

Швидко помилася, трохи підфарбувалася і вийшла з ванної, щоб переодягнутися.

- Так ти Євгенія, - він мене перехопив в коридорі, на шляху до кімнати. Я мовчки кивнула, в надії, що він здогадається і дасть мені пройти. Ага. Фігушки. - Я - Костя - він так пафосно сказав цю фразу, що не підколоти було просто неможливо.

- Рада за тебе. На цьому пропоную розійтися.

Махнула ручкою, обійшла хлопця і майже бігом дійшла до кімнати, зачинила двері і видихнула.

- Женька, ти в душ ходила? - у Полі вже давно день почався, вона зосереджено щось писала на ноуті, розумниця у мене подружка.

- Так. Ти Олю не бачила, не знаєш, як там у них справи? - я полізла в чемодан підбирати лук на сьогодні. Адже приїхав ВІН і виглядати я просто зобов'язана на 100 балів!

- Ні, не бачила ще. Паша спить, до речі, там два нових хлопця приїхали - Саша і Костя, я вже познайомила з ними. Приємні такі хлопці.

- Я з одним теж зіткнулася, з Костею. Поль, а як вони тобі? - мені було дуже цікаво дізнатися, це моя особиста божевілля, або об'єктивно Костя - ходячий секс.

- Зовні? - Поля глянула на мене, відриваючись від монітора, - Красиві, звичайно ж, це тільки сліпий не помітить. Але не мій смак, - і так вона підозріло захоплено зітхнула, явно про когось конкретного згадала.

- Поль, а які в твоєму смаку?

- Інтелігентні інтелектуали і старші, цим по 22-23 роки, зовсім ще пацани, - зневажливо закінчила дівчина.

Нормально, а те, що їй 18 років, схоже, подругу зовсім не бентежить.

Я хотіла продовжити допит, але влетіла Оля вся на емоціях і під враженням.

- Дівчата, це була найкраща ніч у моєму житті, який Богдан класний!!! І ми не займалися цим, якщо що. Цілувалися, обнімалися і в обіймах заснули. Він такий ласкавий, добрий і надійний, як брила. Сказав мені, що це повинен бути особливий момент, а не як попало під ранок. Я, здається, закохалася!!!

Вона ще три рази переказувала події вечора, наповнена щастям через край. Ми з Поліною посміхалися і кивали, раді від того, що подруга знайшла хорошого хлопця.

Перервав нас стук у двері.

- Дівчата, вже пора обідати, а ми ще не снідали, йдіть їсти, - сказав Паша.

- Йдемо!

Швидко спустилися і застали премилу картину. Двоє хлопців сервірували стіл, Паша насипав їжу, а Костя різав хліб.

За плитою з турочкою в руках світився радісний Богдан. 

- Проходьте, дівчата, ми вас зараз нагодуємо. Хто каву буде? - бойфренд подруги посміхався, запрошуючи за стіл.

За сніданком велася легка і невимушена бесіда на університетську тематику - хлопці з жахом згадували хімію на першому курсі і «той страшний залік», який в результаті здавали, ми, в свою чергу, ділилися приємними спогадами про семінари з економіки підприємства. 

Костя дивився на мене прямо, відкрито і дуже відверто, показуючи явний інтерес до моєї персони.

Я робила вигляд, що нічого не помічаю.

Посуд в посудомийку зголосилися завантажувати Оля з Богданом, ми закоханих не турбували, розуміючи, що для них зараз все мило і приємно, навіть миття посуду.

- Через годину ми плануємо йти за м'ясом, а ввечері влаштуємо барбекю. Хтось із вас вміє вибирати м'ясо? - Паша з Сашком збиралися на вулицю.

- Я! - відповіла наша Поля.

- Тоді пішли з нами.

Хлопці пішли, парочка зникла в своїй кімнаті, залишаючи Костю і мене наодинці.

- Ось ми і зустрілися, Женя, - Костя сів на диван, показуючи на місце поруч, - Сідай, я не кусаюсь.

- Я і сама кого хочеш можу вкусити при потребі, чому мені тебе бояться? - фиркнула і присіла поруч, майже торкаючись боком до тіла хлопця. Ха! Нехай не думає, що я полохлива.

- Може продемонструєш? Ти заінтригувала своїми скілами, - він відсунув горловину футболки, запрошуючи скуштувати шию.

- Не цікавлюсь.

- Зовсім? Навіть трішки? - прошепотів хлопець, нависаючи наді мною. Його дихання і запах огорнули мене, кров прилила до голови, серце калатало, як шалене, як же він мене хвилює...

- Хіба що трішечки, - прошепотіла у відповідь, смішливо дивлячись очі в очі.

Костя теж часто дихав, видаючи хвилювання. Не такий він і впевнений, яким хоче здаватися.

- Для початку вже непогано, - він легенько провів рукою по моїй щоці і відсунувся.

Від його дотику я відчула характерну пульсацію в місці жіночності. Я його хочу і сильно.

Вперше в житті я так реагую на хлопця...

- Піду я, - грайливо клацнула Костю по носі і граціозною ходою рисі пішла.

Ще пограємо, Котик!

 

Костя Костомаров 

Ох, яка гаряча і сексуальна дівчина! 

Від її погляду відразу встає і неможливо більше ні про що інше думати, хочеться торкатися, відчувати її запах, дивитися в хитрі зелені очиська.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій випадковий чоловік , Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій випадковий чоловік , Інна Романова"