Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

-  Пані, я зараз вам допоможу - приємний жіночий голос, на диво, не викликає настороги. Я відчуваю як з моєї голови обережно знімають хустку. І тепер я маю змогу розгледіти місце куди мене привезли. 

Я, тремтячи від страху, стою посеред просторої кімнати, а навпроти мене людей п’ятнадцять. Якщо жінки з цікавістю розглядають мене, то у чоловіків низько опущені голови. Напевно, це їхній господар віддав такий наказ. 

- Пані, ми щиро раді вітати вас. Мене звати Маліка і я управителька дому пана Аль-Біші - жінці, що привітно мені посміхається, на вигляд років сорок. Вона одягнена у гарну сукню лілового кольору та такий ж хіджаб. По ній не скажеш, що вона працює на тирана, який може дозволити купити собі людину.  

Взагалі, всі жінки, яких зараз мені вдається побачити, покриті. Цікаво, мене теж змусять носити хіджаб? Чи мій чоловік такий ревнивий, що одразу захоче заховати мене у паранджу? 

- Вітаю - голос нестабільний, але я намагаюся відкинути страх і хоч трохи опанувати себе - Мене звати Ася - присутні на моє представлення тільки опускають голови ніби у поклоні ,від чого стає ніяково. 

- Пані, ваш чоловік нарешті повертається з довготривалого відрядження. Доки він у дорозі я можу зробити екскурсію по дому і відповісти на ваші запитання. 

У голові такий хаос, що я нормально не можу зреагувати навіть на банальну пропозицію. Голова мимоволі повертається у сторону виходу, але на дверях стоять два охоронця, які негативно хитають мені головою. Я розумію, що з дому мені не дадуть вийти. А тому залишається тільки прийняти пропозицію Маліки і піти разом з нею. Можливо, мені вдасться її вмовити допомогти мені.

- Я буду вдячна вам за допомогу. 

З пам’яттю у мене було все не дуже добре, але сьогодні я намагалася концентрувати увагу на всьому, чому тільки могла. Якщо є можливість вивчити будинок, то краще це зробити. Можливо, у мене з’явиться шанс для втечі, а тому я маю бути напоготові. 

***

Два поверхи і сотні квадратних метрів. Численні спальні, кімнати персоналу, домашній кінотеатр, відкритий і закритий басейни, spa-кімната, тренажерна зала, величезні дитячі ігрові зони. Гардеробні, як наша з мамою квартира. Таких розкошів я ще нікого не бачила. 

- Вражає. 

- Це тепер ваш новий дім - банальна фраза, але вона змусила мене скривитися. Чого-чого, а от цього я не хотіла - Якщо ви зголодніли, то можемо затриматися у їдальні. 

- Ні, дякую - саме перебування в цьому домі викликає у мене шалене хвилювання. Я розумію, що навіть шматок не зможу проковтнути, а тому відмовляюся від пропозиції. 

- Тоді давайте я проведу вас до вашої спальні. Пан зовсім скоро прибуде, але до його приїзду ви зможете трохи відпочити. Все ж таки у  вас сьогодні важливий вечір, до якого потрібно підготуватися - сама згадка про зустріч з вельможою, що мене купив, кидала мене в холодний піт. 

- Так, звісно. 

Не знаю звідки у мене скільки сил тримати себе в руках, щоб не розплакатися. Я ж палаю в середині від коктейлю емоцій. Сама у чужому домі, з якого навряд чи вийде вибратися. Я не знаю, які на мене плани. Чи стану я тут рабинею? Чи будуть гвалтувати мене щоночі? Навіщо мене купили? Що зі мною буде далі?

Як же я хочу відмотати час назад, всього на одинадцять днів, щоб залишитися вдома і бути поруч зі своєю сім’єю. Щоб не було цього жахіття, в яке перетворилося моє життя.

- Прошу вас, пані - переді мною відчиняються двері і я потрапляю до просторої спальні у блідо-рожевих тонах - Тепер це ваша кімната. Пан Мухаммад наказав усе підготувати до вашого приїзду. Якщо щось буде потрібно, то тільки скажіть мені і я все влаштую. 

Що мені потрібно, то це свобода. А решту мене не хвилює. Звичайно, що задля пристойності я обійшла кімнату і поглянула на речі, які для мене підготували. Все було таким гарним і розкішним рівно до моменту, як я почала думати, якою ціною мені це все дісталось. 

- Дякую вам, що доклали зусиль - у голосі жодної емоції, проста ввічливість. 

- Це потрібно дякувати вашому чоловікові. Він справді чекав вашого приїзду і навіть завершив свої справи раніше, щоб мати змогу якомога швидше з вами зустрітися - Боже… та що в голові в цієї людини? - До речі, він просив вам дещо передати. 

- Що це? - біля мене на ліжко поставити велику скриню до верху наповнену маленькими оксамитовими кейсами. Я взяла до рук один, щоб відкрити і побачила там масивний перстень з цікавим блакитним каменем. 

- Махр, пані - по моєму подиву Маліка зрозуміла, що їй варто пояснити, що це таке.

Так я дізналася, що при укладанні рівноправного шлюбу чоловік зобов'язаний виділити дружині майно, яке називається махром. Махр визначається під час хітбу (домовленості) за згодою між представниками сторін наречених. У разі вдівства чи розлучення на вимогу чоловіка махр залишається у дружині, оскільки, є частиною її власності. Як махр може виступати все, що має якусь вартість і на що може бути поширене право власності. Це можуть бути гроші, дорогоцінне каміння чи метали, або будь-яке інше цінне майно.

- Окрім скрині з коштовностями, пан відкрив рахунок на ваше ім`я. Це теж частина махру - очманіти можна. 

- А що я маю дати взамін? - напевно моє запитання було надто наївним, якщо жінка засміялася на нього.