Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

Зранку вона спустилася до підвалу разом із батьком. Тоді вона помітила, що полон не був такою казкою для чоловіка, як він демонстрував це їй спочатку. Він сидів вільно, та дівчина помітила, як відсахнувся від її тата, коли той зупинився із тацею біля його ніг. Таця, що принесла йому дівчина вчора, була перевернута. Їжа розсипалась по підлозі. Жоден з чоловіків не вимовив і слова. Однак тато, помітивши цей безлад, передав ранкову їжу Корі, не поставивши перед чоловіком у кайданах. Погляд полоненого втупився в підлогу, хоч її тато нічого й не робив, аби той аж так злякався. 

Лише підіймаючись із підвалу, старий сказав:

— Не мивсь, ще і їжу розкидав. Ха! От тобі й вдячність за гостинність. Не розмовляй з ним, Коро. І не прибирай. Подобається розводити свинарник, хай собі й живе як свиня. Такий і є їхній народ.

Вони піднялись у коридор. 

— То ти знаєш їхній народ? — запитала зацікавлено Кора.

— Воюють лише свині, Коро. — Зиркнув на неї батько. Дівчина хмикнула. Це була не та відповідь, яку вона хотіла почути. Вона сподівалась, тато скаже трохи більше. Істрадель, а разом із ним ще кілька країн, вели війну з кількома іншими країнами: Біготом, Олікастрою, Алайфілом… Чомусь їй стало цікаво, яка саме з країн має таку грубу мову. — Сьогодні до нього більше не спускайся. А ліпше, нехай посидить кілька днів, подумає, чи варто кидатися їжею. 

Дівчина кивнула. Наказ батька справедливий.