read-books.club » Короткий любовний роман » Я (не) люблю осінь, Літа Най 📚 - Українською

Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"

119
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Я (не) люблю осінь" автора Літа Най. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

– Та пішов ти, – усміхнувшись, відповів хлопець. При цьому повернувся до Марини і жартівливо вимовив: – Візьми мене за ручку, мені страшно переходити дорогу, матусю.

Далі ми спостерігали, як вони побігли до переходу. Марина намагалася дати запотиличник Дімі, а він як міг ухилявся від її руки, але не відбігав занадто далеко.

– Я сподіваюся, ми не будемо скакати як коні, лякаючи перехожих? – саркастично кинув Руслан. – Може хтось і вважає це милим, але я віддаю перевагу не тікати від дівчат, а тримати їх за руку. – Він повільно провів по моєму зап'ястку, а потім переплів наші пальці. Нахилившись до мого вуха, він пошепки додав: – Так у них немає шансів втекти.

Здається, я почервоніла від кінчиків вух до пальців на ногах. Але, Господи, як же це було приємно. Сама думка, що мене тримає за руку Руслан і не тому, що я можу впасти на роликах, а просто тому що хоче, бентежила мене.

Так ми й продовжували триматися за руки поки їхали в автобусі і потім, коли йшли до мого під'їзду. Біля самих дверей ми зупинилися, але хлопець не поспішав мене відпускати чи відсторонюватися. Навпаки, коли я розвернулася обличчям до нього, він ступив ближче, долаючи відстань, що розділяла нас. Притягнувши мене до себе, хлопець торкнувся моїх губ. Поцілунок був ніжним, майже невагомим. У голові встигла пролетіти думка, що саме таким я уявляла свій перший поцілунок: м'яким, лагідним, позбавленим хтивості. Закоханим. Таким, якими були й мої почуття.

– Мріяв про це з того моменту, як уранці побачив тебе, – прошепотів Руслан. Він притулив своє чоло до мого і, ледве торкаючись подушечками пальців, провів по моїй щоці. – Тіно, ти навіть не уявляєш, як я сумував. Навіть подумати не міг, що мені буде так не вистачати твого голосу, твоїх очей, твоєї посмішки, твоєї доброти і щирості, всієї тебе.

– Я теж сумувала, – все, що змогла вимовити я.

– Це найкращі слова, що я чув, – промовив він, нахиляючись до моїх губ.

Другий поцілунок вийшов уже пристраснішим. Від нього підкошувалися коліна, а душа навпаки хотіла злетіти в небеса.

1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я (не) люблю осінь, Літа Най», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я (не) люблю осінь, Літа Най"